гати́ти, чу́, ти́ш, гл. Обогатить. На землю глянеш — і напоїш, і збагатиш її даремно. К. Псал. 144.
Збагачу́ватися, чуюся, єшся, сов. в. збагати́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Обогатиться. Як розжився, збагатився, — ніхто не зазнає. К. Досв. 170. Черевань був тяжко грошовитий… пан із козацтва, що збагатилось за десятолітню війну з козаками. К. ЧР. 4.
Збагнітува́ти, ту́ю, єш, гл. Втоптать в грязь; испортить; обесчестить. Збагнітував мою велику славу, ізняв з мене вінець мій осіянний. К. Іов. 41. Нащо я його надіну, щоб збагнітувати одразу? Ну що ж з того, що ми збагнітуємо чоловіка? Ну, завдамо його в Сібір, ну, збагнітуємо його, а потім плати за його подушне, а жінка, діти… Лебед. у.
Збагну́ти, ну́, не́ш, гл. Постичь, проникнуть, догадаться, вспомнить. Господньої сили ніхто не збагне. НВолын. у. Не можна всього того жадним розумом збагнути. ЗОЮР. I. 311. Щем нікого не любила — люде вже збагнули. Гол. II. 820. Цих казок так багацько є, що їй богу, їх і не збагнеш усіх. Рудч. Ск. I. 130.
Збайду́жіти, жію, єш, гл. Сделаться равнодушным. Климкович (Желех.).
*Збайдужні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) = Збайду́жіти. 2) Охладеть. Коли б я нараз перестав на жінок дивитися, то чи не збайдужнів до життя. Лепкий.
Збала́катися, каюся, єшся, гл. 1) Разговориться о чем-либо, коснуться в разговоре чего-либо. Збалакалися про попів. Константиногр. у. *2) Сговориться. Сл. Нік.
Збаламу́тити, му́чу, тиш, гл. 1) Возмутить. 2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.
Збан, ну, м. 1) = Дзбан. Ішов красний пан, ніс води збан. Чуб. I. 68. 2) Род узора в вышивке. Чуб. VII. 415.
Збандірува́ти, ру́ю, єш, гл. Разгромить? Пушками збандірували турчина. О. 1862. II. 62.
Зба́нка, ки, ж. = Збан.
Збанкру́титися, кру́чуся, тишся и збанкрутува́ти, ту́ю, єш, гл. Обанкрутиться, *потерпеть крах. Желех. У Кованька згорів свічний завод, і він трохи не збанкрутився. Левиц. Пов. 332.
Зба́нок, нку, м. 1) = Збан. Коби мені зранку горілочки в збанку. Гол. I. 387. *В углах стояли шафки, а в них усякі фаянсові та глиняні поливяні збанки, тарілочки. Лепкий. 2) Перекладина в ткацком станке, на которую ткач упирается грудью. Харьк. у. Мнж. 180 3) Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129. Ум. Зба́ночок.
Зба́ночок, чку, м. 1) Ум. от зба́нок. Гринч. III. 530. 2) Мн. Раст. Nymphaea alba. Вх. Пч. I. 11.
Збанту́рити, рю, риш, гл. = Збаламу́тити. Збантурити воду. Харьк. у.
Збанува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Затосковать. Мовлять мені добрі люде, що я схорувала, а я тако й за миленьким дуже збанувала. Гол. II. 773. — на о́чі. Ослепнуть. Уже третій рік, як збанував на очі й нічого не бачить. Уман. у.
Збаня́, ня́ти, с. 1) Маленький жбан. Ум. Збаня́тко. Каменец. у. 2) Мн. Раст. Campanula ranunculoides. Вх. Пч. I. 9.
Збармува́ти, му́ю, єш, гл. Снять пену с варящейся пищи. Черк. у.
Збахта́ти, та́ю, єш, гл. Высоко подняться? А рутка ся збахтала, аж по вікна достала. Гол. II. 279.
Збача́ти, ча́ю, єш, сов. в. зба́чити, чу, чиш, гл. 1) Извинять, извинить. Нехай тобі бог звидить і збачить. Ном. № 4129. От же господь їй, лиходійці, сього й не збачив: хоч не скірен, та влучен. Г. Барв. 52. 2) Замечать, заметить, увидеть. Вх. Уг. 240.
Зба́яти, зба́ю, єш, гл. Сказать, рассказать. Що таке, дідусю? — Ні, сього не збаю, — не можу — не силуй! Кузьменко (О. 1861. II. 44). Неборята молодиці, збайте за мя, збайте, мене курва зчарувала, — радиці мі дайте. Гол. IV. 498.
*Збезбо́жні́ти, ні́ю, єш, гл. Не иметь бога, обезвериться. Желех.
*Збезво́лений, а, е. Потерявший силу воли. Желех.
*Збезсе́битися, блюся, бишся, гл. Выйти из себя, одуреть. Він збезсебився, наче здурів, напившись горилки. Волч. у. Сл. Яворн. Черемш.
Збезу́митися, млюся, мишся, гл.
