петь и политься через верх; *стекать; протекать. Як молоко на огонь збіжить, то дійки у корови порепаються. Гринч. I. 18. *Як миєш руки, держи їх так, щоб вода збігала в миску, а не на підлогу. Крим. *Крини́ця, де вода́ збіга́є. Колодезь с проточной водой. Крим. 6) Только сов. в. *— з ким. Сравняться в беге, *поспеть за кем. Куди тобі протів мене збігти? Рудч. Ск. I. 68. *Я з їм не збіжу. — Хіба яка коняка збіжить за паровозом? Крим. 7) Только сов. в. — кого́. Напасть врасплох на кого. Тепер ляхи збіжать нас п'яних. К. ЦН. 285.
Збі́гатися, гаюся, єшся, гл. 1) Броситься искать; засуетиться, забегать. Говори швидче, бо за мною зараз збігаються. Котл. (1874), 331. За Оксаною, як її викрали, то зараз пан збігався. МВ. I. 133. Взяла да й утекла… Як збігались пани, бо' храни! трусу такого на все село. О. 1862. VI. 62. *2) Провести время в бегании, изнуриться от бега. Збігалась корова та й спала з тіла. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Збіга́тися, га́юся, єшся, сов. в. збі́гтися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) Сбегаться, сбежаться. Швець із гори, пес із долини та збіглися до кобили. Чуб. V. 1173. *Сращиваться, сростись. Сл. Яворн. 3) Сжаться, сжиматься; о материи: сделаться короче после мойки. Роздимаються (речі) од тепла, а збігаються од холоду. Ком. II. 54. Штанці… збіглись. Св. Л. 310.
Збігленя́, ня́ти, с. Выкидыш. Вх. Зн. 20. Желех.
Збі́глий, а, е. Беглый.
Збіго́висько, ка и збіго́вище, ща, с. Сборище, скопище, толпа. Сьогодні буде збіговище у Миколи. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Збі́гти, ся. См. Збіга́ти, ся.
*Збі́гці, ців, м., мн. Беглецы, беженцы. Сл. Нік.
Збі́дкатися, каюся, єшся, гл. Прикинуться бедным, начать жаловаться на беду. Як збідкається: що се я, дурний, наробив! О. 1861. X. 23.
Збі́днити. См. Збі́днюватися.
Збідні́ння, ня, с. Обеднение. Левиц. I. 296.
Збідні́ти, ні́ю, єш, гл. Обеднеть. А син з невісткою так з того часу збідніли, що й хата рака стала. Г. Барв. 371. Збідніли люде. Каменец. у.
I. Збі́днюватися, нююся, єшся, сов. в. збі́днитися, нюся, нишся, гл. Притвориться бедным. Черк. у. Увійшла баба в хату, збіднилась, хлипа. Стор. I. 4.
II. Збі́днюватися, нююся, єшся, сов. в. збі́днитися, нюся, нишся, гл. = Збідні́ти. Сак збіднився. НВолын. у.
Збідня́ти, ня́ю, єш, сов. в. збі́днити, ню, ниш, гл. Делать, сделать бедным. Будем їх двори сповняти, а свої збідняти. Г. Барв. 86.
*Збіжа́лий, а, е. Беглый. Може це якийсь збіжалий москаль. Н.-Левиц.
Збі́жжя, жя, с. 1) Зерновой хлеб. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849. 2) Имущество (движимое). Три злодії у коморі одбили засов і забрали збіжжя і скриню витягли. Мил. 6. Зносили всяке збіжжя, злидні, і оддавали все на рать. Котл. Ен. IV. 60.
*Збі́жний, а, е. Совпадающий. Сл. Дубр.
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойник. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.
Збі́йник, ка, м. Разбойник. Вх. Уг. 240. Ум. Збі́йничок, збійниче́нько. Гол. I. 172.
Збілі́лий, а, е. Побелевший. А вона й не скричала, тілько зітхнула тихо й скотилася з лавки, як сиділа, з тими шитками у ручках збілілих. МВ. (О. 1862. I. 89). Обличчя збіліле. МВ. (О. 1862. I. 88).
Збілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побелеть. 2) Побледнеть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. II. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.
*Збі́льшений, а, е. Увеличенный. Сл. Нік.
*Збі́льшення, ня, с. Увеличение. Сл. Дубр.
*Збі́льшки́, нар. = Завбі́льшки́. Желех.
*Збі́льшувальний, а, е. Увеличительный. Сл. Дубр.
*Збі́льшування, ня, с. Увеличивание.
