Де́йкати, каю, каєш, гл. Поговаривать. Дейкали люди, що подушне скасують НВолын. у. Дейкали, що в нас не буде сього мирового. НВолын. у. Щось люде дейкають, що війна буде. Сквир. у. Украдено коні; на селі знають хто, дейкають язиком, а старості не об'являють. Черниг. у.
Де́йкатися, каюся, каєшся, гл. Изводиться, пропадать. Оце у нас падіж був — скот усе дейкався, поки увесь передейкався. Киевск. у.
Де́йко, меж. Ну-ка, дай-ка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 94). Знай неборак ганя то в той, то в сей куток, то зазирне в курник, то дейко до свинок! Гул.-Арт. (О 1861. III. 94). Ну, дейко до його швиденько! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 111).
Дейне́ка, ки, м. Словом дейне́ки впервые назван пехотный полк, составленный в 1657 г. полтавским полковником М. Пушкарем из всякого сброда, плохо вооруженного. «Пушкарь… собрал себе з винников, броварников, пастухов и наймитов людских полк пехотній, наименовавши его Дейнеками; которій то полк мало в себе имел товариства з добрим християнским сумлением, и оружием до войны приличным; но тилко з рогатинами, косами і киями, и из сердцами до убийства и разграбления имений людских готовими». (Величко. Лет. I. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлесного, напавшего на ее дом с толпой вооруженных слуг, представила как corpus delicti, оружие отнятое у убитого П., она «презентовала» в суде „areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę“; говорила, что П. стрелял „per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam“. Сопоставляя тексты, находим, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: след. dejneka = дубина, палка, а потому, в применении к козацким отрядам, слово дейне́кидолжно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Заметка В. А.). Кулиш, беря это слово в том же значении полуразбойничьего военного сброда, употребляет его в поэме «Великі проводи», относящейся ко временам Богдана Хмельницкого, т.-е. до составления помянутого полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.
Дейне́цтво, ва, с. соб. от дейне́ка. Шкода хижому дейнецтву невод роскидати. К. Досв. 250.
Дейне́цький, а, е. Относящийся к дейне́к'е. Зашуміли в лузі дуби кучеряві загукали гадячане на дейнецькі лави. К. Досв. 202.
*Де́ка, ки, ж. = Де́ко. Звен. у.
*Де́кілька, нар. = Де́кільки. Сл. Нік.
Де́кільки, нар. Несколько.
Деклара́ція, ції, ж. Об'явление.
*Декларува́ти, ру́ю, єш, гл. Декларировать, провозглашать. Сл. Нік.
*Декласува́ти, сую, єш, гл. Декласировать. Сл. Нік.
*Декліна́ція, ції. Граммат. Склонение. Сл. Нік.
Деклямува́ння, ня, с. Декламирование.
Деклямува́ти, му́ю, му́єш, гл. Декламировать.
*Де́ко, ка, с. 1) Противень. 2) Дека (в рояле). Сл. Нік.
Де́коли, нар. Иногда, кое-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не що-дня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. I. 23.
Деколи́шній, я, є, гл. Иногда, кое-когда бывающій.
*Декольто́ваний, а, е. Декольтированный.
*Декольтувати, тую, єш, гл. Декольтировать.
*Декораці́йний, а, е. Декорационный.
*Декоро́ваний, а, е. Декорированный.
*Декорува́ти, рую, єш, гл. Декорировать.
Де́которий, де́котрий, а, е. Некоторый. К. ЧР. 296. Людей гонили силою на присягу; то й батько присягав на унію, а декоториї не хтіли та ховались. ЗОЮР. I. 137. Не всі сплять, що хроплять, лиш декотрі. Каменец. у.
