Рассєі подешевше та вп'ять з баришем будемо продавати. Кв. I. 148. Як так робити, то гроші потратимо, а не тільки прибили не буде, та й істу утеряємо. Кв. I. 149. *Добра земля, як пора настає, не тільки що істу — ще й прибиль дає. В. Александров.
І́сте, того, с. 1) = І́ста. Кв. 2) Ствол дерева? Ум. І́стечко. Ой жаль мені тії тополі, що на чистому полі. Де я буваю, де я літаю, на тополі спочиваю. А тепер істечко і гілечко забрато, нігде сісти й одпочити. Нп.
І́стик, ка, м. Палочка с железным наконечником для очистки плуга от прилипшей земли. Козелец. у. Рудч. Ск. I. 170. Чуб. VII. 399. КС. 1883. IX. 223.
І́стина, ни, ж. 1) = І́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав. Каменец. у. 2) Истина. Шевч. 602. О. 1862. I. 71. Пресвята діва мовит: «О, істина, же воскрес». Гн. I. 117.
І́стиний, а, е. 1) О деньгах: і́стині гро́ші. Основной капитал, деньги без процентов. 2) Истинный. Шевч. 617. Єсть цьому істина правда. Гринч. III. 150.
Істичи́льно, на, с. Рукоятка і́стика.
І́стній, я, є и існий, а, е. Настоящий, истый, заправский. Зараз мого чоловіка приручили дядькові, москалеві істньому. МВ. (О. 1862. III. 72).
Істні́сінький и існі́сінький, а, е. 1) Действительный, действительно настоящий. Чи то ж сподівався чоловік оттакої зневаги? Він може з існісінької щирости обернувсь до людей… а тут йому ще й халепа. О. 1862. IX. 66. 2) Точь-в-точь такой.
Істні́сінько и існі́сінько, нар. Точнехонько.
*Істні́ти, ні́ю, єш, гл. = Істнува́ти. Поки світ істніти буде. М. Черн. «Зорі».
*І́стно, нар. Действительно, истинно. Чи пташечка пурхнула, чи дівчинка зникла — не можете ви собі виявити істно. МВ.
*Істнува́ння, ня, с. Существование. Пр. Пр.
*Істнува́ти, ну́ю, єш, гл. Существовать. Сл. Нік.
Істо́рик, ка, м. Историк. К. Гр. Кв. I. Ім'я своє потомкам на погорду, історикам на ганьбу не подаймо. К. ЦН. 262.
Істори́чний, а, е, істори́чній, я, є. Исторический. Велика історична робота. О. 1861. I. 319. Книги історичні. К. Гр. Кв. XIII. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.
Істори́чно, нар. Исторически.
Істо́рія, рії, ж. История. К. Гр. Кв. III. Шевч. 214.
Істо́та, ти, ж. Существо. К. Іов. 54, 73. Зроду-віку не чули, щоб кого обмовила, чи осудила; така вже люб'яча істота була. МВ. I. 2) Натура. Панську 'стоту не переробиш. МВ. I. 99.
Істо́тне, нар. Действительно; точь-в-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.
Істо́тний, а, е. Действительный, настоящий, точь-в-точь. На обличча істотний Степан, але не він. НВолын. у.
Ісх… См. Сх…
Італійський, а, е. Итальянский. Левиц. Пов. 124.
Іта́лія, лії, ж. Италия. Федьк. I. 55.
Іти́, іду́, іде́ш, гл. 1) Идти. Ідемо містом. МВ. II. 22. Ось іди, сядь коло мене. МВ. II. 24. Іди слідом за мною. Єв. Мр. II. 14. *2) — на ру́ку. Помогать, оказывать содействие. Щоб вони (сотники) йшли йому на руку, щоб давали нічліг, хліб. Лепкий.
Іти́ся, іде́ться, гл. безл. 1) Везти, удаваться. Йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. На добро́ йде́ться. Идет к добру. Ном. № 1692. 2) Клониться, идти. Скажіть мені, до чого це йдеться. Мир. ХРВ. 86. Студенти… постерегли, до чого воно йдеться. Левиц. Пов. 39. Йшлося вже до осени. Мир. ХРВ. 140.
Іще, нар. = Ще. Може господь милосердний не все лихо роздасть, іще останеться. Ном. № 2011.
