Дзвякоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Дзвя́кати. МВ. (О. 1862. III. 41).
Дзелене́ць, нця́, м. Зеленый (о венке). Віншуємо ті (дівчину) вінцем-дзеленцем. Kolb. I. 106.
Дзеле́ний, а, е = Зеле́ний. Под. г.
Дзеле́нка, ки, ж. Насек. = Зеленя́к. Вх. Пч. I. 5.
Дзеле́нь! меж. для выражения звона. Коли трохи згодом дзвонок дзелень, дзелень! Рудч. Ск. I. 76.
Дзеле́нькати, каю, єш, гл. Звенеть. Угор. Як грюкне грім, то аж вікна дзеленькають. Каменец. у.
Дзеленькоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Звенеть.
Дзеленьча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзеле́нькати. Змиев. у. Новомоск. у.
Дзе́нгель, лю, м. Раст. Archangelica officinalis Hoffm. ЗЮЗО. I. 112.
Дзендзе́лик, ка, м. В загадке: пламя фитиля. Червоний дзендзелик, чорна ниточка (каганець). Чуб. I. 309.
Дзендзелі́я, лі́ї, ж. Раст. Золототысячник. Erythraea Centaurium. ЗЮЗО. I. 122.
Дзень! меж. для выраж. звона. О. 1861. VIII. 8. Туп, туп ніженьками! Дзень, дзень підківками! Нп. Червінці дзелень-дзелень… так і посипались. Грин. II. 184.
Дзе́нькати, каю, єш, одн. в. дзе́нькнути, ну, неш, гл. 1) Звонить, звенеть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у. 2) Ударить, нанести удар. Як дзенькнув його по вуху, так той аж тричі перекинувся. Харьк. у. Сл. Яворн.
Дзе́ня, ні, ж. Все, что звенит, преимущественно деньги (детск. слово). О. 1862. XII. 119.
Дзер, ру, м. Сыворотка (молочная). Шух. I. 213.
Дзе́ра, ри, ж. = Дзер. Вх. Зн. 24.
Дзеренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренча́ти. Мир. ХРВ. 68.
Дзері́вний, а, е. Относящийся к молочной сыворотке. Шух. I. 213.
Дзе́ркало, ла, с. Зеркало. Кв. Ном. № 5227. Ум. Дзе́ркальце. Ком. II. 41. МВ. I. 25.
Дзерка́льний, а, е. Зеркальный. Дзеркальні вікна. Мир. ХРВ. 68.
Дзерка́льня, ні, ж. Зеркало. Здохла в його кобила: буде з шкури спідниця, а з ребер карета возить дівок до пекла, а з голови лихтарня, а із… дзеркальня. Чуб. V. 1163.
Дзе́ркальце, ця, с. Ум. от дзе́ркало.
Дзе́рно, на, с. и пр. См. Зе́рно и пр.
Дзє́кало, ла, с. Название белорусса, по причине употребления им в своей речи звуков дзє.
Дзє́кання, ня, с. Употребление дзє вместо де.
Дзє́кати, каю, єш, одн. в. дзє́кнути, ну, неш, гл. Говорить дзє вместо де (о белороссах). Ну, а литвинок, хиба лихо його нападе, щоб не дзєкнув. Г. Барв. 329.
Дзє́ма, ми, ж. Кушанье: отвар картофеля, фасоли и бобов, в который кладут кусочки обыкновенного или кукурузного хлеба. Шух. I. 142.
Дззз! меж., выражающее жужжание.
Дзи́бнути, ну, неш, гл. Ударить, хватить. Він як дзибнув мене по руці, то я й не стямивсь. Полт. г.
Дзиг, меж. Правильнее: дзиґ (см.). Выражает быстрое движение; у МВ. употреблено как существ. Я за нею… а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).
Дзиготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Стрекотать, жужжать. Гудуть бжілки, дзигочуть коники. О. 1862. VI. 90.
Дзиґ! меж. Звукоподражание свисту кнута, волчка, тиканью часов.
Дзи́ґа, ґи, ж. 1) Волчок, юла. Крутиться як дзиґа. Ном. № 5756. Біга як дзиґа. ЗОЮР. I. 147. 2) Вертлявый, резвый человек, непоседа. Ум. Дзи́жка.
Дзиґа́р, ра́, м. = Годи́нник. Чаще в уменьшит. форме: дзиґа́рок (см.).
Дзиґарі́, рі́в, м. мн. Часы стенные или башенные. Черк. у. Котл. Ен. (Слов.). Дзиґарі б'ють = Сердце стучит от испуга. Ном. № 4350.
Дзиґарма́йстер, дзиґармі́стер, стра, м. Часовой мастер. Котл. Ен. (Слов.).
