Добрина́, ни́, ж. Хорошее качество. Купуйте, добродію, дрова, тут така добрина.
Добри́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Змиев. у. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. МВ. I. 44. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковатий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш. Змиев. у.
Добри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Поддабриваться, подлащиваться. Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити. Волч. у. 2) Удаваться, хорошо идти. От таки мені не добриться: ізнов поковзнулась і впала. Це сьогодні вже вдруге. Черниг. у. 3) Щось мені́ не добри́ться. Что-то плохо себя чувствую. Волч. у.
Добрі́, нар. Едва. Добрі мене собаки не з'їли. Гол. III. 407.
До́брість, рости, ж. 1) Доброта. На, та знай мою добрість! Ном. № 4531. Добрості і милосердію його і міри нема. Кв. П. 1. Я по добрості даю тобі. НВолын. у. 2) Ма́ти до́брість. Быть добрым. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. Мет. 439. 3) У до́брості жи́ти з ким. Быть в хороших отношениях. Мировий у добрості живе з паном. НВолын. у. 4) По до́брости. Добром. Почала його по добрости просить. Грин. II. 100. *5) Добротность. Сл. Нік.
Добрі́ти, рі́ю, єш, гл. Становиться добрым, добреть.
*Добрі́хувати, хую, єш, гл. Довирать. Ну, добріхуй уже, — чого став? Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Добрі́хуватися, хуюся, єшся, гл. Довираться. Там як зачне брехати, так добріхується до того, що й сам собі почне вірить. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Добрі́шати, шаю, єш, гл. Становиться добрее.
Добро́, ра́, с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Ном. № 4900. Добра твого (боже) язик переказати не може. Чуб. III. 17. За моє добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Г.-Арт. (О. 1861. III). Стали пани-ляхи спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. Макс. (1849). 75. Мн. До́бра. Имения. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. К. Бай. 28. 3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. Нп. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Из тебя ничего хорошего, порядочного не выйдет. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде. Ном. № 2907. *4) Приволье. Сл. Нік.
Добро́бут, ту, м. Благосостояние. К. ХП. 7. Буде на сторожі добробуту народнього стояти. К. Бай. 64.
Доброві́льний, а, е. Доброжелательный. Да чи він (батько женихів) добрий, да чи добровільний, да чи такий, як мій рідний. Мет. 147.
Доброві́льно, нар. Доброжелательно.
Доброгла́сний, а, е. Благозвучный. Страдання мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. III. 180.
Доброгра́й, ра́я, м. Хороший музыкант.
Доброгра́йка, ки, ж. Хорошая музыкантша.
Добродба́й, ба́я, добродба́ч, ча́, м. Стяжатель имущества.
Добро́дієчко, ка, м. Ум. от добро́дій.
Добро́дієчка, ки, ж. Ум. от добро́дійка.
Добро́дій, дія, м. 1) Благодетель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Хата. 63. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. К. (О. 1861. VI. 32). 2) Сударь (титул). Правда, правда, добродію мій любий. К. ЧР. 6. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. II. 113. 3) Господин (известное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый
