вать. Важили до заходу сонця, та ще й смерком доважували. Черном.
Дова́лювати, люю, єш, сов. в. довали́ти, лю́, лиш, гл. Приваливать, привалить.
Дова́люватися, лююся, єшся, сов. в. довали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час тому отаману поклонитися. Чуб. V. 1011. Як нам до пекла довалитись? Котл. Ен. 2) Набрасываться, наброситься на еду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги. Ном. № 12199.
*Дованта́ження, ня, с. Догрузка. Сл. Дубр.
*Дованта́жувати, жую, єш, сов. в. дованта́жити, жу, жиш, гл. Догружать, догрузить. Сл. Нік.
Дова́рювати, рюю, єш, сов. в. довари́ти, рю́, риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Приделывать, приделать (о кузнечной работе). «Адже ви знаєте Олексія?» — Якого се? — «Коваля… що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив». Кв.
Дова́рюватися, рююся, єшся, сов. в. довари́тися, рю́ся, ришся, гл. Довариваться, довариться. Довариться сироті в животі. Ном. № 10706.
До́вба, би, об. Рябой. Дівка вже давня була, погана, ряба… її довбою звано. Осн. 1862. VIII. 8.
До́вба́ло, ла, м. 1) Долбящий что-нибудь. Черном. 2) Дятел. Вх. Пч. II. 13.
Довба́льня, ні, ж. Станок для выдалбливания в ступице дыр для спиц. Сумск. у.
*До́вбанка, ки, ж. Челн, выдолбленный из одного куска дерева. Сл. Яворн.
Довба́ння, ня, с. Долбление.
*Довба́рний, а, е. Долбежный. Сл. Дубр.
*Довба́рство, ва, с. Мастерство, поделки из дерева. Сл. Яворн.
*Довба́рь, ря́, м. Мастер-деревообделочник. Сл. Яворн.
Довба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. Ном. № 1097. 2) Ковырять. Довбати в носі.
Довба́тися, ба́юся, єшся, гл. 1) Ковыряться. 2) Копаться, рыться. Все в кишені довбавсь. Кв. I. 9.
Довба́ч, ча́, м. 1) = До́вбало 1 и 2. Вх. Пч. II. 13. Шух. I. 23. 2) Человек, твердящий одно и то же. Черном.
Довбе́нька, ки, ж. Ум. от до́вбня = Довбе́шка. Довбе́нькою выбойщик прибивает намазанную краской форму к полотну. Гол. Од. 58.
Довбе́ха, хи, довбе́шка, ки, ж. 1) Колотушка. Чуб. III. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511. 2) Тупица, тупая голова.
*Довби́ло, ла, м. 1) Долото. 2) Зубрилка. Сл. Яворн.
До́вбиш, ша, м. Литаврщик. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни. К. ЧР. 373.
До́вбишка, ки, ж. Жена литаврщика.
Довбі́ння, ня, с. = Довба́ння.
До́вбня, ні, ж. Большой деревянный молот. Носиться, як дурень з довбнею. Ном. № 2592. Ідіть по довбню, — нехай іде волів бить, бо не хочуть води пить. Рудч. Ск. I. 47.
Довбня́к, ка́, м. Болван, глупый как до́вбня. Черном.
*До́вбня́р, ра́, м. Молотобоец. Сл. Нік.
До́вбом, нар. Долбя. Узяв ніж та так довбом і б'є у голову чоловіка. Волч. у.
Довбти́, бу́, бе́ш, гл. = Довба́ти. Нужда і камінь довбе. Ном. № 9770.
Довбти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. = Довба́тися.
Довбу́н, на́, м. = Довба́ч.
Довг, гу, м. Долг. Узяв його дідько за старий довг. Ном. № 8314. Голод мутить, а довг крутить. Ном. № 10654. Ум. Довжо́к. Чуб. V. 1095.
Довга́вий, а, е = Довга́стий. Вх. Лем. 411.
Довга́ль, ля́, м. 1) Высокий и худой человек. Черном. 2) Кузнецкий молоток с острым и длинным носом.
Довгана́стий, а, е = Довга́стий. *Стар.
Довга́нь, ня́, м. = Довга́ль 1.
