вспашка. 2) Высокий горшок, молочный горшок, молочник. Угор.
Довже́зний, довжеле́зний, довжене́зний, довже́нний, а, е. Очень длинный. Довженний цибух. Левиц. Пов. 150.
Довжико́ві я́годи = Дере́чі. Деречі по конотопській, а по нашому довжикові ягоди. Ном. № 14035.
Довжина́, ни́, довжиня́, ні́, ж. Длина. Гоней троє довжини.
Довжинико́м, нар. В длину, вдоль. Моя десятина йде довжиником відсі. Лебедин. у.
До́вжи́ти, жу, жиш, гл. 1) Длить, удлинять. Старе, старе, що само й з міста не зведеться, а ще йому бог віку довжить. Черном. 2) До́вжити. Проходить ра́лом по ниве в длину ее. Нежин. у. НВолын. у. Чуб. VII. 400.
Довжни́к, ка́, м. 1) Должник. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623. 2) Раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.
Довжо́к, жку́, м. Ум. от довг.
Довива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дови́ти, в'ю́, в'є́ш, гл. Довивать, довить, окончить вить, свивать. Ой прошу вас, дружечки, до хати моїй донечці віночок довивати. Грин. III. 458.
I. До́від, воду, м. 1) Доказательство, довод. Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. Мир. Пов. I. 160. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи. Мир. Пов. II. 42. 2) До́від да́ти чому́. Управиться, сладить. Не дав доводу ділові. Черк. у. Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще. Черк. у.
II. До́від, ду, м. = До́відки. Поїхав на довід. НВолын. у. Та й пустивсь слідком за нею на розгляд і довід. Мкр. Н. 11.
Дові́дати, ся. См. Дові́дувати, ся.
*До́відка, ки, ж. Справка. Сл. Дубр.
До́відки, док, ж. мн. 1) Разведки. Піду на довідки, що там вони роблють. Харьк. г. Оце саме під чергу на Чорноморію йти. Піду туди на довідки: роздивлюся, розбачусь, як там. Черк. у. Прийшов же я на довідки, чи дівчина дома. Мил. 102. *2) Справки. Пр. Пр.
*Довідко́вий, а, е. Справочный. Сл. Дубр.
Дові́дне. См. Дові́дно.
Дові́дний, а, е. 1) Доказательный. *2) Справочный. До́відне бю́ро. Справочное бюро. Рад. Село.
*До́відник, ка, м. Справочник. Сл. Нік.
Дові́дно, дові́дне, нар. Наверное. Довідно ніхто не скаже, що дав йому. Каменец. у. *Кониськ.
Дові́дувати, дую, єш, сов. в. дові́дати, даю, єш, гл. Навещать, навестить, проведывать, проведать. Зайшов гостей довідать. Шевч.
Дові́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. дові́датися, даюся, єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Рудч. Ск. II. 12. Ой питається, довідується від батька. Лукаш. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Чуб. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. Єв. І. V. 6. *Після чарок він довідувався такого, чого по тверезому може б ніколи й на почув. Лепкий. 2) — до чо́го. Наведываться, наведаться, приходить, придти, узнавать, узнать. Мир. ХРВ. 9. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. ЗОЮР. II. 41. 3) Наведываться, наведаться, навещать, навестить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. МВ. А довідаюсь до Химки — чи жива вона? Рудч. Ск. I. 57.
*Дові́дця, ці, м. Предводитель, главарь. Куліш.
Дові́жуватися, жуюся, єшся, гл. = Дові́дуватися 1. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо. МВ. (О. 1862. I. 94).
*Дові́з, во́зу, м. 1) Ввоз. 2) Подвоз, доставка, привоз. Сл. Нік.
*Дові́зник, ка, м. Доставщик. Сл. Нік.
*Довіктува́тися, ту́юся, єшся, гл. Продержаться, прокормиться. Ледве довіктувався до нового хліба. Под. Юрк.
До-ві́ку, нар. Повек. См. До.
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.
