колісчасте, а не опукле, то ми б бачили иноді повний круг, а вдруге одну тільки смужку від сонця. Ком. I. 22. 2) На колесах. Колісчата скриня. Левиц. I. 184. 3) Узорный. Запасочка ж моя колісчаста… стрічечки мої блакитнії. Кв. II. 15. Були і в… картацьких плахтах з колісчастими запасками спереду. О. 1862. IX. 62.
Колісча́тко, ка, с. 1) Ум. от колісча́. 2) Резец для теста. 3) Мн. Род прошвы или вышивки на белье. Чуб. VII. 415.
*Колі́ти, лі́ю, єш, сов. в. заколі́ти, лі́ю, єш, гл. Окоченевать, коченеть, делаться неподвижным, остановиться. Заколіло веретено в одній руці, а волокно в пучці — в другій. Мирн. ХРВ. II. 11. Горобці по повітках коліли. Мирн. «Повія», I. 113.
Ко́ліш, ша, м. Колесо на валу (над колодезем)? Колішем тягнуть воду. Вх. Зн. 27.
Коліше́нний, а, е (О волах). Коліше́нні воли́. Первая пара волов в плуге, идущая возле колес. Запріг він п'ять, — нема шостого колішенного, борознього. Рудч. Ск. I. 182.
Колішня́, ні, ж. Двухколесный передок плуга. Чуб. 7. 398, 399.
Ко́лія́, лії, ж. 1) Колея. Держи по колії. 2) Железная дорога, рельсы. Так і преться машина по колії. Ромен. у. 3) Порядок, очередь. Тепер прийшла колія, так треба йти. Ум. Ко́лійка. Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. Мет. 65.
I. Ко́ло, ла, с. 1) Круг. Ой колом, колом до гори місяць (сонце) іде. Рк. Макс. 2) Колесо. Ой зійди, зійди, ясний місяцю, як млиновеє коло. Чуб. 3) В ткацком станке то-же, что и ко́лесо у переднего наво́я. См. Наві́й. Вас. 165. 4) Постав (мельницы). Млин з двома колами. Черниг. у. КС. 1883. VII. 508—517. 5) = Ко́лесо 3. Дівчата стали у коло. Мир. Пов. 144. Ум. Ко́лечко. Желех.
II. Ко́ло, пред. 1) Около, вокруг. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється? Макс. (1849). 96. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. АД. I. 89. 2) Возле, подле. Заховаю змію люту коло свого серця. Шевч. Звелів їх садовити купа коло купи. Єв. Мр. VI. 39. 3) Ко́ло чо́го ходи́ти. Заниматься чем-либо. Ко́ло ко́го ходи́ти. Заботиться о ком, присматривать за кем.
Колоба́тина, ни, ж. = Калаба́тина. Як попав я в колобатину, то й не міг вилізти. Чуб. I. 215.
Колобо́к, бка́, м. Лепешка круглой формы. Баба… витопила в печі, замісила яйцями борошно… спекла колобок. Рудч. Ск. II. 2.
Колобро́дити, джу, диш, гл. Куралесить. Еней добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. Нп.
Коло́ватень, тня, м. Отдельно выросший и потому ветвистый, развесистый стебель конопли. Желех.
Коло́ватиця, ці, ж. 1) = Коло́ватень. 2) Вертячка, веретенница (овечья болезнь). Желех.
Коло́ватниця, ці, ж. = Коло́ватень. Гол. Од. 35.
Ко́ловатній, я, є. Ко́ловатнє зі́лля. Раст. Silybum Marianum. Шух. I. 22.
Ко́ловертень, тня, м. = Ко́ловерть.
Ко́ловерть, ті, ж. Водоворот.
Колови́й, а́, е́. Круговой. Колова́. В шлее: круговой ремень, к которому пришиты откосные ремни. Колова́ сви́та. *См. Сви́та. Вас. 154.
*Колові́дниця, ці, ж. Ворабка (столярн.). Сл. Дубр.
Колово́дник, ка, м. Птица: лонзик, Totanus. Вх. Зн. 27.
Коло́воріт и ко́ло́ворот, роту, м. = 1) = Ко́ворот 2. 2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телеги. Kolb. I. 67. 3) Бревно, которым поворачивается ветряная мельница. Залюбовск.
Коло́да, ди, ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з-під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. I. 15. 2) См. Рева́ш. Шух. I. 209. 3) Составная часть п'ял. Шух. I. 254. См. П'я́ла. 4) = Ди́би. Запишався, як Бер-
