синею, а від косині знов рівно. Донск. обл. Миусск. окр.
II. Косиня́, ня́ти, ж. Ум. от коса́. Роздивлялась на свої бровинята, лизала пальці і приглажувала ними свої косинята. Левиц. I. 199.
Коси́тень, тня, ж. Раст. а) Косатик, Iris. Вх. Пч. I. 10. Шух. I. 20. б) Aerus calamus. Шух. I. 21.
Коси́ти, шу́, сиш, гл. Косить. Ой там по-над яром козак сіно косить. Мет. 17.
Коси́ця, ці, ж. 1) Небольшая коса. 2) Мн. Начесы на висках у девушки. Харьк. г. 3) Загнутое перо на хвосте птицы. Сизий селезень з чорними косицями. Маркев. 118. Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці. Грин. III. 53. 4) = Косни́ця. А в пшениці золоті косиці. Нп. 5) Цветок, — говорится преимущ. о тех цветах, которыми девушки украшают голову. Вх. Зн. 28. Ой зацвіли черешеньки, зацвіли косиці. Гол. IV. 514. В этом стихе б. м. коси́ця = iris, так как коси́чка — Iris. Вх. Уг. 246. 6) Род вышивки. Чуб. VII. 427. 7) Сортированный (по длине) волос из конских хвостов для сит. Вас. 152. 8) Узорчатая набивка гвоздиками на задниках. В закаблуках у дівчат поробляні косиці з дрібненьких гвіздочків. Крим. Ум. Коси́чка, коси́ченька.
Коси́чити, чу, чиш, гл. Украшать цветами или зеленью. Желех.
Коси́чка, ки, ж. Ум. от коси́ця.
Коси́ще, ща, с. Ув. от коса́.
*Косі́й, ія́, м. Косарь. Полт. Екат. г. Сл. Яворн.
Косі́нка, ки, ж. Плетеница из пеньки в виде косы, — к ней прикрепляют цветы, из которых составляется венок невесты. Вінок для княгині плетуть на косінці з прядіва… Дружко прив'язує оцю благословенну квітку (барвінок) до косінки… а доплітають його вже дівчата. О. 1862. IV. Рус. вес. 2.
Косма́к, ка́, ж. Космы, косы. Ось постій, каже, суча дочко: дай мені тебе за космаки піймати. К. ЧР. 204.
Косматі́й, тія́, м. Человек в космах, косматый. Встречено в пасхальной вирше, в приложении к Іоанну Крестителю: Йван Косматій його хрестив. О. 1862. VI. 51.
Косма́читися, чуся, чишся, гл. Косматиться. Гол. Од. 35.
Косма́чки, чо́к, ж. мн. = Аґрус. Вх. Уг. 246.
Косма́шечка, ки, ж. Косматая. Овечко-космашечко, хто тебе напаше, моя машечко? Чуб. III. 170.
Ко́смик, ка, ж. Ум. от ко́сом. *Поправила собі на голові неслухняний космик рудого волосся. Борд.
Косми́на, ни, м. Название вола с неправильно посаженными рогами: один имеет наклон вперед, другой назад. КС. 1898. VII. 45.
Космогру́дий, а, е. С волосатой грудью. Вх. Зн. 28.
Космо́к, сомка́, м. Ум. от косо́м.
Косни́ця, ці, ж. Ус растения. А в пшениці золоті косниці. Грин. III. 94.
Косови́й, а́, е́. Косови́й са́жень. Косая сажень. Щоб під ним і над ним земля горіла на косовий сажень. Ном. № 3795.
Косови́ця, ці, ж. Время уборки сена. Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо. Ном. № 2613. Під но́сом косови́ця — употреблено в пословице в смысле: усы выросли. Під носом косовиця, а на розум не орано. Ном.
Косови́ще, ща, с. = Кісся́. Похилились на кий або на косовище. К. ЧР. 260.
Косогі́р, го́ру, м. Косогор. Горілка так і потекла з комір по косогору. ЗОЮР. I. 255.
Косо́м, сма́, м. Клок, клочек (перьев, шерсти). Сорока в часнок, — вирвала космок… Із того косма напряла кросна. Чуб. V. 1154. См. Космо́к.
Косоно́га, ги, м. = Коса́рь 2. Вх. Лем. 427.
Косоо́кий, а, е. Косоглазый. Рають йому дві дівиці: єдна косоока, друга сивоока. Чуб. V. 35.
Косо́рий, а, е. Косо́ра вівця́. Овца с рогами, похожими на косы. Желех.
Косо́рити, рю, риш, гл. Наряжать, красиво одевать. Желех.
Косо́ритися, рюся, ришся, гл. Заявлять претензии; дерзким быть с кем-либо. Вх. Зн. Желех.
Косоро́гий, а, е. С рогами, обращенными в разные стороны. Павлогр. у.
Косте́л, лу, м. Костёл.
Косте́льний, а, е. Принадлежащий костелу. Взивають усе духовенство
