грецької віри Наливайковою сектою… навіть із костельних казальниць. К. Кр. 19.
Косте́льник, ка, м. Католик. Костельники свою погибель чують. К.
Косте́р, тра́, м. 1) Сажень дров. 2) Куча камыша, сложенная из 30 кіп камыша, причем каждая копа́ имеет 60 кулі́в. Павлогр. у. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет. Котл. Ен. І. *3) Раст. Костёр.
Костеря́ва, ви, ж. Раст. Festuca. Вх. Пч. I. 10. — ове́ча. Festuca ovina. Шух. I. 20.
Кости́рник, ка, м. Игрок в кости. Которі п'яниці, которі костирники не хочете в кості програвать, ідіть до мене в охотне військо погулять. Дума.
Кости́рство, ва, с. Игра в кости. Добра свого на кабацьких служебок, на костирство, на танці-музики не прогайнували. К. Бай. 49.
Кости́рь, ря́, м. 1) = Кости́рник. О. 1861. II. 4. Уподобав картовника і костира п'яного, що… в козацьтва вигравав у кості. К. Бай. 32. 2) Раст. Bromus secalinus. L. ЗЮЗО. I. 114. Ум. Кости́ронько. А він шельма костиронько, превеликий п'яниченько. Грин. III. 380.
*Костови́тий, а, е. Костистый. Сл. Яв.
Костогри́з, за, м. Птица. Frangilla coccathraustis.
Костогри́за, зи, об. Презрительно: бедняк. Той волоцюга, костогриза ще дитиною тебе зводив. Г. Барв. 87.
Костокри́лий, а, е. Перепончатокрылый. Через базарь кажан костокрилий перелетить. Шевч.
Костома́ра, ри, ж. Большая кость.
Костома́руватий, а, е. Ширококостый. Широке костомарувате чоло, ніби воляче. Г. Барв. 22.
Костома́ха, хи, ж. 1) = Костома́ра. Желех. *Хочу його підвести, а він як костомаха. Борд. 2) Назв. стерти в галицк. песне. А як прийде тая костомаха… я ій скажу: «будь здорова, свахо!»
*Костопа́льня, ні, ж. Костоварка. Сл. Дубр.
Костопра́в, ва, м. Костоправ. Подольск. г.
*Костри́куватий, а, е. Придирчивый. Екат. г. Сл. Яворн.
Костри́ця, ці, ж. Кострика. Я ж думала, що нагаєчка з костриці, аж то вона з поганої сириці. Чуб. V. 599.
Костри́читися, чуся, чишся, гл. Хорохориться, ерошиться. Блоха усе костричиться. Ном. № 2461.
Костри́чуватий, а, е. Имеющий много кострики. Костричувате прядіво. НВолын. у.
Ко́струб, ба, м. 1) Ястреб. Мнж. 183. 2) Весенняя хороводная игра девушек, описанная у Чуб. III. 77 и Kolb. I. 158. 3) Неряха. Сидів коструб на припічку, я не подивився. Гол. III. 290. Ум. Костру́бонько.
Коструба́нь, ня, м. Со вз'ерошенными волосами, шерстью, перьями. А кому з нас, небого, ти здоровльом озвалась? — Отому коштрубаневі… що в середині. — А то був вітер. О. 1861. XI. Свид. 50.
Коструба́тий, а, е. 1) Косматый, вихристый. Москалі руді, пикаті, та бородаті, та кострубаті. Левиц. I. 334. 2) Шероховатый. Лебед. у.
Костурба́ч, ча, м. Вз'ерошенный. Оженився кострубач та взяв пелехату. Гол. II. 438.
*Коструба́чити, чу, чиш, гл. Ерошить. Вона з радощів почала кострубачити його голову. Мирн. Повія, III. ЛНВ. 1919. I. 42.
Костру́бонько, ка, м. Ум. от ко́струб.
Ко́стур, ра, м. Клюка, посох. — Діду Сидоре, собак боюся! — А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ном. № 12813. Ум. Костуре́ць. Я собак боюся. — Ой з костурцем, бабко. Гринч. III. 659. Ув. Костуря́ка. (Старець) розбігся, опершися на костуряку. Ном. № 13663.
Косту́ра, ри, ж. Нож для убивания животных. Вх. Уг. 246. Ум. Косту́рка.
Косту́ронька, ки, ж. Посошек. Дайте мені костуроньки опіратися. Мил. 149.
Костуря́ка, ки, ж. Ув. от ко́стур.
Костьо́л, лу, м. = Косте́л. Бачте, у Вільшаній у костьолі… у титаря. Шевч. 140.
