Костьо́льний, а, е = Косте́льний. К. Досв. 125.
Костю́к, ка́, м. Рог (в загадке). Два костюки, два лопухи, чотирі ходори, дев'ятий Матвій. (Загадка о корове). Ном., стр. 293.
Костю́льки, льок, ж. мн. Назв. растений. Bromus secalinus L. и B. arvensis L. ЗЮЗО. I. 114.
*Костя́вий, а, е. Костлявый. І суха вона, і костява вона, а вбірається усе у таке ясне. MB.
Костя́к, ка́, м. = Кістя́к.
Костяни́й и косцяни́й, а́, е́ = Кістяни́й. На тобі костяного зуба, а мені дай залізного. Рудч. Ск. Баба-Яга — косцяна нога. Ном. № 241.
Костяни́ця, ці, ж. = Камени́ця 2. ЗЮЗО. I. 134.
Косу́хна, ни, ж. = Кі́сонька. Живи ти, мой татухна, без мене, без моєї русої косухни. Чуб. IV. 280.
Кось-кось! меж. Зов лошади: кось, кось, кось! Ном.
Ко́ська, ки, ж. Детск. = Ко́ся.
Ко́ськання, ня, с. Призывание лошадей криком: ко́сь-ко́сь! Коськання ночліжне парубоче. К. Дз. 214.
Ко́ськати, каю, єш, гл. Призывать лошадь криком: ко́сь-ко́сь!
Косю́рки, мн. Раст. Linaria genistaefloria L. ЗЮЗО. 126.
Ко́ся, сі, ж., Детск.: лошадка. Ти до неї: косю-косю! а вона і голову дере. Ном. № 2470.
Кося́к, ка́, м. 1) Острый угол, клин. 2) Бревно, которое укрепляется между двумя столбами (или диагонально одно или два таким образом, что вместе со столбами составляют букву М) и служит для укрепления последних. Киев. и Подольск. г. 3) Кусок сети; из шести косякі́в сшивается бредень. Браун. 39. 4) Канат для якоря на днепровской лодке. Мнж. 179. 5) Небольшой табун лошадей. Було в його трохи коров і волів та по полю пасся косяк чималенький. Сніп. 156.
Косяка́, нар. Наискось, диагонально. То взад, то вбік, то косяка.
Косяти́нець, нця, м. Род растения. Черниг.
Кота́! меж. Крик на кота: прочь! А кота! бо тя наздопчу. Ном. № 497.
Кота́ра, ри, ж. Юрта, шалаш. І вибрав за царя раба свого Давида, з котари його взяв од батьковських овечок. К. Псал. 183.
Кота́рь, ря́, м. = Кіт? Колыбельная песня: Ой ну люлі, котарю, та вимети кошару, а ти, котко рудю, та вимети грубу, а ти, котку волохатий, та й обмети коло хати. Мил. 43.
*Ко́твиця, ці, ж. Якорь. Врешті грек підняв котвицю, і чорний баркас, підхоплений брудною хвилею, що з ніг до голови змила татар, посунув до берега. Коцюб.
Коте́л, тла́, м. 1) Котел. 2) Литавры. Приїхали (в Січ), вдарили в котли, зібрались козаки. ЗОЮР. I. 168. Ум. Котело́к.
Коте́лка, ки, ж. Окалина меди, получаемая при выделке медных котлов. Вас. 182.
Котело́к, лка́, м. 1) Ум. от коте́л. Докопавсь до грошей да й витяг як сили мога котелок хороший. ЗОЮР. II. 88. 2) Мн. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. I. 139.
Котеня́, ня́ти, с. = Кошеня́. *Ум. Котеня́тко.
Коте́ць, тця́, м. 1) Камышевая загородь в виде почти сомкнутого круга, стоящая в воде для ловли рыбы. Браун. 15. Пішли на озеро, — там наші кітці стояли, на рибу поставили. Новомоск. у. 2) Род пасхальной игры, состоящей в катании яиц. КС. 1891. V. 207. См. Котю́чка.
Ко́ти, тів, мн. = Коте́ць. Браун. 15.
Коти́га, ги, ж. 1) Телега, на которой возят необходимые для пастухов овец припасы. Левч. Мали вони ще при отарах і котигу… возили харчі, воду і дрова. Стор. II. 182. *2) Крытая брезентом и приспособленная только к упряжке волов телега. Одесск. окр.
Котигоро́шок, шка, м. Сказочный богатырь, мать которого забеременела от с'еденной горошинки. Мнж. 30.
Ко́тик, ка, м. 1) Ум. от кіт. Був собі котик та півник та спряглися жить. Рудч. Ск. I. 27. 2) Род женской шубки. Зап'яті одинаковими хустками, в одинакових котиках, критих ясно-зеленою матерією, вони були ніби однолітки. Левиц. Пов. 21. 3) Щетка (на
