Калама́йковий и калама́йчатий, а, е. Из калама́йки. Каламайковий пояс. Кв. П. I. 33. Червоні або зелені каламайкові пояси. О. 1862. IX. 68.
Калама́нка, ки, ж. Презрительно: водка. Вх. Зн. 23.
Калама́рок, рка, м. = Калама́рь 1.
Калама́рчик, ка, м. Ум. от калама́рь.
Калама́рь, ря́, ж. 1) Чернильница. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Пузырек. 3) Сосуд, в котором гуцульские плотники держат разведенную в воде сажу. Шух. I. 88. Ум. калама́рчик.
Каламі́тний, а, е = Калому́тни́й.
Каламу́т, та и ту, м. 1) = Баламу́т. 2) Ссора, раздор; смута, волнение. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хороше було, тихо, поки його не було. Павлоград.
Каламу́та, ти, ж. = Каламу́т 2. Мир. ХРВ. 86.
Каламу́тити, му́чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш беріг мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Каламу́титися, му́чуся, тишся, гл. 1) Мутиться (о воде). 2) Возмущаться, беспокоиться, тревожиться. Каламутиться народ, почувши від його таке. Гринч.
Каламу́тни́й, а, е. 1) Мутный, взбаломученный. Каламутна вода як кісіль. Ном. № 12420. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Чого вода каламутна? чи не хвиля збила? Нп. 2) Смутный. Щоб під каламутний час людським добром поживатись. К. ЧР. 191.
*Каламу́тник, ка, м. Смутьян. Харьковск. г. Сл. Яворн.
*Каламу́тниця, ці, ж. Смутьянка, возмутительница. Екат. г. Сл. Яворн.
*Каламу́ття, тя, с. Раздор, ссора, смута, волнение, беспокойство, смущение. Екат. г. Сл. Яворн.
Кала́ндєк, ка, м. = Полу́кіпок. Вх. Зн. 23.
*Кала́нити, ню, ниш, гл. Бедствовать, жить кое-как. Екат. г. Сл. Яворн.
Калани́ця, ці, ж. Яма или ящик для разведения извести. НВолын. у.
Кала́нник, ка, м. 1) Бедняк. Шух. I. 73. *2) Хозяин (в презрительном смысле), лентяй. Франко.
*Кала́нниця, ці, ж. Хозяйка (в презрительном смысле), лентяйка. Жінко, ти каланнице моя неприторенна. Франко. В поті, 11.
Каланта́рити, рю, риш, гл. 1) Калякать, болтать громко. Знають гості й сами, що вони нудні, — а то чого б вони калантарили. Ном. № 11905. *2) Громко стучать, звонить. Пир. у., Кон.
Каланти́р, ра, м. Карантин. Закр. Желех.
Ка́лап, па, м. Черная шляпа с низким круглым верхом и широкими полями, загнутыми вниз. Угор. Гол. Од. 79. Лем мене спізнала моя фраєрочка, що мі закладала за калап пірочка. Гол.
Калата́йло, ла, с. 1) Колокольчик из дерева, который вешают волам на шею. Тільки десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола. Левиц. I. 206. 2) Колотушка. Як був Сидір та Михайло та зробили калатайло: куди ідуть, калатають, та нікого не питають. Нп. Піп у дзвін, а чорт в калатайло. Ном. № 2650.
Калата́ло, ла, с. = Калата́йло.
*Калата́ння, ння, с. Стук, биение, стучание. Так було тихо, що мені соромно було калатання свого серця. Коцюб.
Калата́ти, та́ю, єш, одн. в. калатну́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. НВолын. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб'ють. Харьк. г. 4) Хлопотать, прилагать усилия, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати. Ном. № 9075. 5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи). 6) Шевелить, тормошить. Не счулась, як воно й народилось, — так мені стало негарно. Дивлюсь — воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так воно вже неживе, то я й закопала. Новомоск. у. Залюбовск. *7) Отряхивать, оббивать. Беріть оцю скибку дині, та беріть ножа, та калатайте насіння. Крим. *8) Вік калата́ти. Проводить неудачную жизнь, прозябать. Не жалуй тільки, дитино моя, на матір, як — не приведи, господи, — прийдеться вік калатати. Мирн. ХРВ. II. 199.
