*Каланта́ти, та́ю, єш. гл. = Кала́нити. Кон.
Кала́ч, ча́, м. 1) Калач. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип'є коряк меду чи горілки, калачем закусить. К. ЧР. 273. 2) Детская игра, в которой лежащий вниз лицом ребенок, имея на своей спине пальцы сидящих вокруг детей, угадывает по счету слов песни, на чьем пальце остановилось кольцо. Чуб. III. 99. Ум. Кала́чик.
Кала́чик, ка, м. 1) Ум. от кала́ч. 2) Раст. просвирки, Malva rotundifolia L. ЗЮЗО. I. 128. Воли… пішли собі… і де не вздрять калачики, або ромен і всякий бур'янець, то там і пасуться. Кв. II. 83. *3) Ремешок у ярма. Посеред чашини продовбана діра, то там чіпляється ремінний калачик і привій. Крим.
Кала́чити, чу, чиш, гл. Стучать, бренчать. Під моєю кобилою підкови калачуть. Гол.
Кала́шник, ка, м. Пекарь, делающий калачи.
Кала́шни́ця, ці, ж. Пекущая калачи или продавщица белого хлеба. Як не піду за Івана, піду я за Гриця, а у Гриця все пшениця, — буду калашниця. Чуб. V. 175.
Калга́н, ну́, м. Раст. калган, Maranta galanga. Баба Параска заправляла горілку міцним калганом. Левиц. I. 522. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Калгані́вка, ки, ж. Настойка на калгане. Наготуй нам снідання, та щоб більш було настойок, запіканок, наливок і м'ятної, і кардимоновки, і калганівки. Стор. Ум. Калгані́вочка.
Калга́нка, ки, ж. = Калгані́вка. І кубками пили слив'янку… горілку просту і калганку. Котл. Ен. I. 19.
Калгано́вий, а, е. Калгановый.
Калдани́, нів, м., мн. Места, на которых осталась прошлогодняя трава. Левч. Желех.
Кале́ка, ки, ж. Налим. Желех.
Календа́рь, ря, м. Календарь. Віщував календарь, та в помийницю впав. Ном. № 13438.
Кале́ник, ка, м. Хлеб с калиновыми ягодами. Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки, рябка, сучку, каленика, натикана. О. 1861. XI. Кухар. 27.
Калени́ця, ці, ж. Посуда, в которой приготовляют глину для мазанья. Вх. Зн. 23.
Кали́ло, ла, с. Грязь. Мнж. 181.
Кали́на, ни, ж. 1) Раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Мет. 93. Ой у лузі на калині зозуля кувала. Мет. 97. 2) Девство, а также кровавый знак на сорочке после первого совокупления. Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носила: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв'язала, за всіх тому Іванку держала. Чуб. IV. 451. Кали́ну лама́ти — в свадебных песнях: терять девство. Кали́ну стра́тити. Потерять девственность. *Ста́ти як кали́на. О людях: зардеться. Пир. у., Конон. 3) Название вола или коровы темнокрасной масти. КС. 1898. VII. 41. Kolb. I. 65. Ум. Кали́нка, кали́нонька, кали́ночка. Зашуміла шабелька, як в лузі калинка. Нп. Ой у лузі калинойка, там дівчина походила, калинойку поломила. Чуб. III. 472. Зацвіла калинонька в лузі. Чуб. V. 63. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти. Нп. Ой припну я коня коло калиночки. Гол. Да зацвіла калинонька к Роздву… У нашої Мар'юхни на подолі. Чуб. IV. 445.
Калини́на, ни, ж. Калиновое дерево.
Калині́вка, ки, ж. Настойка на калине.
Кали́нка, ки, ж. Ум. от кали́на.
Кали́нник, ка, м. 1) Пирог или хлеб, спеченный с калиною. Маркев. 166. 2) Кисель из калины.
Кали́новий, а, е. Калиновый, из калины. Калинова вітка як рідная тітка. Ном. Догнав голуб сивую голубку на калиновій вітці. Грин. III. 362. З-за темного дуба то калинова вітка витягнеться, то червоний кетяг горить як жар. МВ. Калиновий кисіль. Чуб. VII. 442.
Кали́нонька, кали́ночка, ки, ж. Ум.
