Карни́з, зу, м. Карниз. Стояла палата хороша, висока, убрана в карнизи. Левиц.
Ка́рний, а, е. Наказуемый, уголовный. *Ка́рне пра́во. Уголовное право.
Ка́рність, ности, ж. 1) Наказание, *наказуемость. Нехай мене бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. № 152. За злодійство йому сієї карности мало. Донск. Об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно… все горя та лиха сподівайся. МВ. I. 45. *2) Сознание ответственности.
Ка́рно, нар. Наказуемо.
Карноу́хий, а, е. С маленькими (*или обрезаными) ушами.
Карноу́шка, ки, ж. С маленькими ушами. А ягнички карноушки поскакали коло грушки. Чуб.
Ка́рок, рку, м. = Карк. Казав орел закликати крука до росправи: крука ведут, в карок го б'ют, не дают поправи. Гол. II. 502.
Ка́ронька, ки, ж. Ум. от ка́ра.
Кароо́кий, а, е. Имеющий карие глаза. Белолиця, кароока і станом висока. Шевч. Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий, — парубок як орел. МВ.
Карпі́тка, тки, ж. Носок (надеваемый на ноги).
Карпу́льці, ців, м. мн. Блок в ткацком станке. МУЕ. III. 19. См. Начи́ння.
Карсе́т, ту, м., и карсе́тка, ки, ж. Женская верхняя одежда: короткая безрукавка. Корсет розщепнувся, сорочка розхрісталась. Кв. Заялозена корсетка на плечах розлізлася. Мир. Пов. II. 56.
Ка́рта, ти, ж. 1) Четырехугольник, четырехугольная площадь, клетка. Употребляется, когда говорится о полевой земле, о рисунке клетчатой материи. 2) Листок бумаги. І взявши карту, щоб на їй писать споминник дорогий. Щог. Паперу пів карти. О. 1861. III. Гул.-Арт. 104. 2) Игральная карта. Балакають, у карти грають, співають. Кул. В карт грають. Мнж. 133. 4) Билет. 5) Письмо. 6) Указ, предписание. Чоловіче біснуватий, нащо жінку продавати? Прийшла мені карта з неба, на податок грошей треба. Гол. Пала карта від цісаря з самої Верони, а щоби ми, молоденькі, ступали до войни. Гол. Ум. Ка́ртка, ка́рточка.
*Карта́стявий, а, е = Карта́тий. У картастявій хорошій плахті. Мирн. Ркп.
Карта́ти, та́ю, єш, гл. Упрекать, корить, выговаривать. Ой догнав він Лемерівну, та й не б'є, тілько ж її словечками картає. Мет. 285. Такий гнівний, крий мати божа! Почав її словами картати. МВ. I. 99. Мене матінка зроду не била, все словом картала. Гол. Він у церкві їх картав словами, соромив ледачими ділами. К. МБ. X. 3.
Карта́тий, а, е. Клетчатый. Картату плахту червоною окравкою підперезала. ЗОЮР. II. 290. А де твої, дочко, картатиї плахти? Чуб. V. 582.
Карта́цький, а, е = Карта́тий. Плахта на їй картацька, червчата, ще материнська придана; тепер уже таких не роблять. Кв. I. 6. Плахти, знаєте, все хороші, картацькі, старосвітські. Г. Барв. 63.
Карти́на, ни, ж. 1) Четырехугольник. 2) Небольшой листок бумаги. 3) Картина. Так як на картині змалював той монастирь печерський. К. ЧР. А як сяде кінець стола та обіпреться рукою, — як та картина. Левиц. I. 4) Изображение словесное в образах. Як би почав я виставляти в картинах да в речах, як той Тетеря обліг Паволоч, як хотів достать і вистинать усе місто… і як старший Шрам головою своєю одкупив полковий свій город, то не скоро б ще скончив своє оповідання. К. ЧР.
Карти́нуватий, а, е. Четырехугольный. Карти́нуватий ка́мінь. Камень, порезанный ровными плитками. Донск. Обл.
Карті́вни́к, ка́, м. = Ка́ртник. І п'яниця, і картівник, — козак забіяка. Нп. Уподобав картовника і костира п'яного. К. Бай. 32.
Картівни́цтво, ва, с. Картеж. К. ХП. 20.
Картівни́ця, ці, ж. = Ка́ртниця.
Ка́ртка, ки, ж. Ум. от ка́рта. 1) Листок книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Пас-
