порт. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, що з'їдемо всю Польшу, ще й землю цісарську. Нп.
Ка́ртник, ка, м. Картежник. Желех. КС. 1892. I. 152.
Ка́ртниця, ці, ж. Картежница.
Картопели́на, ни, ж. = Картопли́на.
Карто́пелька, ки, ж. Ум. от карто́пля.
Картопли́на, ни, ж. Картофелина. (Свиня) хапала картоплину і зараз кидалась до другого (куща). Левиц. I.
*Картопли́сько, ка, с. = Карто́пли́ще.
Карто́пли́ця, ці, ж. 1) = Карто́пли́ще. *2) Ум. от карто́пля.
Карто́пли́ще, ща, с. Место, с которого снят картофель, а также и вообще место, употребляющееся для посадки картофеля. Киев. г. Вас. 196.
Картоплі́ння, ня, с. Картофельные стебли.
Карто́пля, лі, ж. Картофель. А чиєю кров'ю тая земля напоєна, що картоплю родить? Шевч. Тут же був хрін, ріпа, картопля, що вже швидко хліб святий з світа божого зжене. Кв. Ум. Карто́пелька, *карто́пли́ця. А на Січі мудрий німець картопельку садить. Шевч. II. 69. См. Барабо́ля, бу́льба, бури́шка, мандибу́рка.
Картопля́к, ка, м. Мера картофеля, равна 4 четверикам. Радом. у.
Карто́пляний, а, е. Картофельный.
Карто́пля́ник, ка, м. 1) = Карто́пли́ще. *2) Лепешка, котлета из картофеля, картофельной муки. Пир. у., Конон. Звен. у.
Карто́ха, хи, ж. = Карто́пля. Ум. Карто́шка. Не жалій хазяїна: їж картошку з лушпиною. Ном.
Карто́хля, лі, ж. = Карто́пля. Желех.
Ка́рточка, ки, ж. 1) Ум. от ка́рта. 2) Маленькая четырехугольная площадь, клетка. 3) Листок бумаги, бумажка. Така маленька карточка, що ніде й писати. Гринч. 4) Письмецо. Приманив до себе голубка, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. ЗОЮР. II. 28. Та напишу карточку, та пошлю ік батечку. Гринч. III. 81. 5) Билетик. 6) Мн. Род узора в вышивках на рубахе. КС. 1893. V. 278.
Ка́рточний, а, е. Карточный. Встаючи з-за карточного стола, сміялись. Левиц. Пов. 57.
Карто́шка, ки, ж. Ум. от карто́ха.
Картува́ти, ту́ю, єш, гл. — по́ле. Разбивать поле на полосы. Богод. у.
Карту́з, за́, м. Картуз, фуражка. Вас. 156. Чуб. VII. 413. Хто ходить у картузі, так у того чорти у пузі. Ном. Ум. Карту́зик, *картузо́к, карту́зчик. Взялось за картузик та й прощається. О. 1862. V. 58.
Карту́зний, а, е = Картузо́вий.
Картузо́вий, а, е. Картузный.
*Карту́ш, ші, ж. Гильза. Сл. Дубр.
*Картя́р, ра́, м. = Ка́ртник.
Карува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Значение неясно. Потебня (К истории звуков. III. 37) переводит на основании нижеприводимой песни, — чаровать. См. еще Накарува́ти. Навчи, навчи, бідная вдова, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Окаруєм руки й ноги і карії очі, щоб не ходив до дівчини опівночі. Мет. 214. 2) Подрисовывать, подводить глаза. Карували оченьки карівниці для молодої Ганночки-дівиці. Сл. Яворн., С. Васильч.
Кару́к, ка́, м. и пр. См. Карю́к и пр.
*Карука́рня, ні, ж. Клееваренный завод. Сл. Дубр.
*Каруко́вий, а, е. Клееваренный. Сл. Дубр.
Кару́нка, ки, ж. 1) Позумент. Аж зирк — Паллантова лядунка і золота на ній карунка у Турна висить на плечі. Котл. Ен. VI. 89. 2) Карниз. Черниг. и Харьк. г.
Кару́пір, ру, м. = Кану́пір. Вх. Пч. I. 13.
Ка́рус, са, м. Осока, Carex hirta.
Кару́ца, ци, ж. 1) Карета. Я тобі подарую… і оціх коней, і каруцу. Чуб. II. 565. 2) Гуцульский экипаж: глубокий ящик на двух колесах, в который собирают навоз, а затем вывозят на поле. Шух. I. 106. Вивозить каруцами гній. Шух. I. 145.
Карчи́ло, ла, с. Затылок.
