Кепеня́к, ка, м. 1) Одежда угорских украинцев-горожан: род венгерской чемерки с особого рода вышивками и с большим количеством пуговиц. 2) Верхняя суконная кофта, носимая украинскими мещанками в Угорщине. Гол. Од. 81.
Кепкува́ння, ня, с. Насмешка. Аж ось посипались кепкування і нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. 148.
Кепкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Смеяться над кем, насмехаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. Гринч. III. 569. 2) Пренебрегать. В таком значении слово это находится в одной пословице, по всем признакам фальсифицированной, появившейся сперва в «Ужинку» М. Г(атцука), а затем перепечатанной Номисом: Пани правдою кепкують, протеж у світі панують. Гатц. 345.
Ке́пство, ва, с. Глупость. Сховай кепство на господарство. Ном. № 2838. Щоб не робив кепства, то поклади три карбованці. Черк. у.
Ке́пський, а, е. 1) Глупый. Лучче з добрим загубити, як з кепським найти. Посл. 2) Плохой, дурной. Грицько забачив, що то кепська справа, мацнув ся ззаду, сукмана дірява. Гол. Кепські вісті засмутили і роздратували князя. Стор. МПр.
Ке́псько, нар. Худо, плохо. То кепсько, що не купив соли. НВолын. у.
Кепта́р, ра, м. Род короткого полушубка без рукавов (у гуцулов). Шух. I. 121. Kolb. I. 41, 42. Ум. Кепта́рик.
Керва́, ви́, керва́вий и пр. = Крів, кріва́вий и пр.
Ке́рвель, лю, м. Раст. Scandix Cerefolium L. ЗЮЗО. I. 135.
Ке́рез, пред. 1) Через. Москаль… пошов навпрямець керез став. Рудч. Утоптав стежечку керез тещин двуір. Чуб. 2) Из-за. Керез тебе, жено, своїх будем страхати. Гринч.
Кере́я, ре́ї, ж. = Кире́я. Уповала, мамцю, на керею, — думала бути попадею. Мет. 237.
Кери́нниця, ці, ж. = Кири́нниця. Шух. I. 34.
Керли́ба, би, ж. = Си́воротка. Шух. I. 213.
Ке́рма, ми, ж. 1) Весло, которым правят, руль. Желех. Руль у плотов; состоит из до́шки (лопасть) и друґара́ (рукоятка), который вращается на сво́рені (шипе), вделанном в стіле́ць. Шух. I. 181. *2) Руководство. Сл. Яворн.
Керма́нич, ча, м. Рулевой, кормчий на судне, плоте. Шух. I. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. I. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.
Керме́к, ку, м. 1) Раст. Statice Gmelini Willd. ЗЮЗО. I. 137. 2) Statice tatarica L. ЗЮЗО. I. 137.
Керме́цький, а, е. Относящийся к керме́ку. Сей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької. Конст. у.
*Кермува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Направлять. 2) Править, управлять. Справами чужими кермувати. Кул.
*Кермува́тися, у́юся, єшся, гл. (чим). Руководствоваться (чем). Люде… повинні кермуватися інтересами загальної ідеї. Кон.
*Керни́ця, ці, ж. Колодец. Аби то по правді, що в моїй керниці води немає, відколи у школі викопали керницю. Черемш.; Херс.
*Керовни́к, ка́, м. Руховодитель. Сл. Дубр.
*Керовни́чий, ого, м. Управляющий, начальник, заправила, главарь. Сл. Яворн.
Ке́рпець, пця, м. 1) = Лича́к. Желех. 2) = Пості́л. Гол. Од. 75.
Керсе́т, та, м. = Керсе́тка. Та продала дівчина керсет, та купила чумакові кисет. Нп.
*Керсети́на, ни, ж. Худенькая керсе́тка. І така — в керсетині в латаній, в платочку в старенькому, а гарненька. Тесл.
Керсе́тка, ки, ж. Верхняя женская одежда без рукавов. *Ряботиння плахт,
