тесать. Федьк. Ой умру, мій миленький, умру, — зроби мені кедровую труну! — Ой де ж, мила, кедрини достати? Будеш, мила, і в сосновій лежати. Мет. 267. *Ум. Кедри́нонька.
Кедро́вий, а, е. Кедровый. Зроби мені кедровую труну. Мет. 267. Застель столи кедровиї. Гол.
Кедру́ша, ші, ж. Зоол.: кедровка пестрая, Corvus caryocatactes. Желех. Вх. Зн. 24.
Кедь, нар. = Коли́. Як би я го зчарувала, кедь я чари не видала? Голов. Кедь не прийду за рік, за два — не чекай м'я, мила, нігда. Гол. I. 83.
Ке́жінь, ня, м. Тяжесть, бремя. Єкий кежінь мі на душі, головки не зведу. Гол. III. 11.
Кей = Ке. Кей сюди. Харьк. у.
Ке́йло, ла, с. = Кі́йло. Одна гора траву родить, а другая кейло. Гол.
Кейло́вий, а, е́. 1) Ковылевый. 2) Волнующийся подобно ковылю. Шовковим фостом (кінь) сліди заметає, кейловов гривков все поле застелає. Гол. IV. 357.
Ке́ларь, ря, м. Инок, заведывающий всеми монастырскими имениями.
Ке́лев, ва, м. = Ке́леп 2. Гол. Од. 70, 80.
Ке́ленька, ки, ж. Ум. от ке́лія.
Ке́леп, па, м. 1) Чекан. (Голота) до його прибуває, келепом міжи плечи грімає. ЗОЮР. I. 18. Чи не роскололи ляхи мені голови шаблями да келепами? К. ЧР. 116. 2) Палка с рукояткой, преимущественно в роде молотка. Взявши келеп в руки… потягну і доберуся сяк то так в Теплиці. Мкр. Н. 14. 3) Черепаха. Мнж. 182. Ум. Келепе́ць. Із-під поли позлотистий келепець виньмає, по столу три рази затинає. ЗОЮР. I. 319.
Ке́леф, фа, м. = Ке́леп 2. Шух. I. 128, 274.
Ке́лех и ке́ліх, ха, м. 1) Чаша церковная. 2) Кубок, чара, бокал. *Дід мого батька з королем Карлою під Полтавою колись з одного келеха горілку пив. Морд.
Ке́лиця, ці, ж. Кисть, украшающая шляпу парня галицкого Покутья. Kolb. I. 30.
Ке́лієчка и ке́лійка, ки, ж. Ум. от ке́лія.
Келі́шок, шка, м. Рюмка. Св. Л. 58.
Ке́лія, лії, ж. Келия. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. I. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, ке́лієчка, ке́лійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Нп. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Нп.
Келтува́ти, ту́ю, єш, гл. = Глита́ти. Вх. Зн. 24.
Ке́льбух, ха, м. = Те́льбух. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив, кельбух на голову нап'яв. Мнж. 13.
*Ке́льма, ми, ж. Род рыболовной снасти. С. Звонкова Киев. у. Ефр.
Ке́льня, ні, ж. 1) Лопатка у штукатуров. 2) Каретный кузов.
Ке́люх, ха, м. = Ке́лех 2. Столи заставлені туровими рогами, келюхами і чарками. Стор.
Кемзува́ти, зу́ю, єш, гл. Думать, размышлять. Що він там собі кемзує? Харьк. у.
Кендери́ця, ці, ж. Кукуруза. Вх. Зн. 25.
Ке́нді. См. Ке́ндя.
Ке́ндюх, ха, м. Желудок четвероногих животных. Сим. 142. Чуб. VII. 443. І виняв (у вола) тельбухи з кишками і пильно кендюх розглядав. Котл. Ен. Ум. Кендюшо́к.
Кендюхо́вий, а, е. Относящийся к желудку.
Кендюшо́к, шка́, м. Ум. от ке́ндюх.
Ке́ндя, ді, ж. Чаще во мн. ч. Ке́нді, дів. 1) Валенки, валеные калоши. Чуб. VII. 575. Сим. 71, 72. 2) В насмешку так называют большие сапоги. Чуб. VII. 575.
Кеп, ке́па и кпа, м. 1) Дурак, глупец. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 6815. Не таким кпам, пане-брате, в Польщі крулювати. О. 1863. II. 54. 2) Карточная игра в дураки. Які ж були до карт охочі…, — гуляли часто до півночі… у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9.
Ке́пень, пня, м. = Кепеня́к.
