вая мята. Mentha arvensis; б) Lamium amplexicalle. L. ЗЮЗО. I. 126. Кі́нський щаве́ль. Раст. Rumex obtusifolius. ЗЮЗО. I. 178.
Кіп, пу, м. Яки́м кі́пом ти міг то учини́ти? Каким образом, как ты мог это сделать? Желех.
Кі́пка, ки, ж. Ум. от копа́.
Кі́пний, а, е. Кі́пна доро́га. Грязная от растаявшего снега? Як упаде пошпай (свіжий сніг), та дорога стане кіпною. Шух. I. 81.
Кіпни́на, ни, ж. Кучка земли, поднятая кротом. Кіпнини повказувалися. Вх. Уг. 244.
Кіпні́ти, ні́ю, єш, гл. Таять. Желех.
Кі́пно, нар. Потеплело, оттепель на дворе; грязно (от растаявшего снега). Желех.
Кі́почка, ки, ж. Ум. от копа́.
Кіпті́ти, пчу́, ти́ш, гл. Дымиться. Не туман то в полі кіптить, не грім грімить. Гол.
Кіптюга́, ги́, ж. = Кіптяга́.
Кіптяга́, ги́, ж. Пыль. Кіптягу збили діти у хаті. Кіптяга така, що й світу не видко. Черк. у. Збив таку кептягу коло землянки. Мир. ХРВ. 83.
Кір, ко́ру, м. Корь. А піднялася на ноги — кір, гвіздочки та кашлі, — страшні заливні кашлі підкошували дитячі сили. Мир. I. 69. *На кір горі́ти. Раскраснеться, разрумяниться. Чорнобрива та кароока, а на обличчі — як на кір горить. Мирн. ЛНВ, 1909. I. 65.
Кіре́ць, рця́, м. = Коре́ць. Возьми ж кірець та напийся… квасу. Грин. I. 207.
Кі́рка, ки, ж. Ум. от кора́. 1) Кожица, корка плодов. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану… і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69. 2) Сандал. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Константиногр. у. 3) Подбор, каблук. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).
Кірма́к, ка́, м. = Кирома́н. ЗЮЗО. I. 137.
Кі́рря, ря, с., соб. от кора́. Вх. Зн. 25.
Кірх, ко́рху, м. = Корх. Підіймись (= підрости) на кірх. Г. Барв.
Кі́рчик, ка, м. Ум. от коре́ць. Вх. Лем. 424.
Кіс, коса́, м. 1) Дрозд черный, Turdus merula. Желех. Кіс гривка́стий. Дрозд ошейниковый, Turdus torquatus. Вх. Лем. 424. *2) Род игры или забавы у тела покойника (Галичина и Угорщина). Етногр. Зб.
Кі́ска, ки, ж. Ум. от коса́. 1) Употребляется как уменьшительное в указанных при слове коса́ значениях, преимущ. 1 и 2. Дівки гуляють, кісками мають. Грин. III. 85. 2) Нож из куска косы; употребляется как обыкновенный нож, а иногда служить и вместо бритвы. Пороблю було кіскою колеса млинові і п'ятірні, точнісінько, як у млині. Левиц. I. 102. 3) Род огорожи из хворосту. О. 1861. XI. Свидн. 63. О. 1862. V. Кух. 38. 4) В гуцульских хатах вешают в виде украшения под образами соединенные попарно початки кукурузы, для чего покрывающие их листья сплетаются в кі́ску. Шух. I. 100. 5) Род вышивки. Шух. I. 157, 158.
Кісни́й, а́, е́ = Тісни́й. Кіснії улиці, кіснії, — їхали бояре пишнії. Грин. III. 534.
Кісни́к, ка́, м. 1) Косоплетка; лента, вплетенная в косу. Чуб. VII. 422. Захотіла гиря нових кісників. Ном. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? Шевч. 494. 2) Торговец косами для косьбы, раз'езжающий по селам. Константиногр. у. Ум. Кісничо́к. Бач, чого гирі забажалось — кісничків! Ном. № 5343.
Кісни́ця, ці, ж. Род рыбы. Кісниця — широкий писк, пера червені, пляската. Вх. Уг. 244.
Кісничо́к, чка́, м. Ум. от кісни́к.
Кі́сно, нар. = Ті́сно. Та його́ ще не кі́сно тре́ба. Да его еще не безотлагательно, не очень нужно. Змиев. у.
Кісно́та, ти, ж. = Тісно́та. На пороні й ломка зробиться через те, що кіснота. Каневск. у.
Кі́сонька и кі́сочка, ки, ж. Ум. от коса́.
Кісся́, ся́, с. Рукоятка у косы, косовище. Шух. I. 169.
Кі́стка, ки, ж. 1) Кость. Чорток, чорток, не полічи моїх кісток. Ном. № 275. Кістки у могилі, сам в господа бога. Рк. Макс. *На́че кі́стка. Слишком твердый. Сухе дерево — наче кіст-
