ка. Кон. III. 73. 2) Кі́стка ме́ртва. Болезнь, нарост на теле. Чуб. III. 15. *3) Косточка плода. Зварить вона великий горщик слив, а тоді ллє на діряву миску, що в дні повіртяні діри; то ті сливи геть ізбіжать, а в мисці зостануться кістки. Крим.
Кістля́вий, а, е. Костлявый. Хто тілько кістлявим пальцем проштрикує у носі ямки, замість табаки. Кв. I. 243. На кістлявих її плечіх сіріє сорочка. Мир. Пов. I. 121.
Кістня́к, ка́, м. = Кістя́к 1. Возила, возила (коняка), а тепер кістняк тліє.
Кі́сто, та, с. = Ті́сто. Знать мою матір, що хліб пекла, бо на воротях кісто. Ном. № 10793. Діжа з кістом. Мнж. 174.
Кі́сточка, ки, ж. Ум. от кі́стка. 1) Косточка (животного). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат.: Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. I. 22. Там керви по кісточки. Гол. 3) Гнездо в средине яблока или груши для зерен. Черк. у.
Кістри́ця, ці, ж. = Костри́ця. Вас. 200.
Кістри́читися, чуся, чишся, гл. = Костри́читися. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кість, ко́сти, ж. 1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума. 2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Нп. Ум. Кі́стка, кі́сточка.
Кістя́к, ка́, м. 1) Скелет или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17. 2) Греческий орех. 3) Серый речной рак с широкими клешнями. Браун. 32. См. Залізня́к.
Кістяни́й, а́, е́. Костяной. Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263.
*Кістя́нка, ки, ж. Костянка. Сл. Дубр.
*Кістя́р, ра́, м. Собиратель костей. Ясько… характеризував заробітки жебраків, водоносів, шматярів та кістярів. Франко.
I. Кіт, кота́, м. 1) Кот. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і ми́шка. Род детской игры. Ив. 54. Ум. Ко́тик, ко́тичок, кото́к, кото́чок, коту́сь.
*II. Кіт, ко́ту, м. Катящееся состояние (в игре). Херс. Нік.
*Кіта́р, ря, м. Шпаклевщик. Сл. Дубр.
Кі́тва, ви, ж. Якорь. Ум. Кі́твиця.
Кі́твиця, ці, ж. 1) Ум. от кі́тва. 2) Доски, по которым скатывают воз, чтобы поставить его на дуб при перевозке на другую сторону реки. Чигир. у. См. Ки́твиця. *3) Подручное колесо в плуге без обода. В давніх плугах те колесо, що в борозні, то було високе, а підручне — то обід обрубаний, та тільки скаче на шпицях: то звали таке колесо — кітвиця. Крим.
Кі́тка, ки, ж. Кошка. Рано пташка заспівала б, як би кітка не ззіла. Ном. № 1950. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213.
Кі́тлик, ка, м. Горшок, в котором варится кулеш. См. Кулеші́нник. Шух. I. 96.
Кітлови́на, ни, ж. Котловина. Воли (в полонинах) пасуться низом жолобами-долинами поміж двома горбами та кітловиною. Шух. I. 211.
Кітля́р, ра́, м. Медник. Котл. Ен. (Словн.).
Кітля́рка, ки, ж. Жена медника. Ум. Кітля́рочка. Моя мати не кітлярочка, я не кітлярчина дочка. Я кітлів не латала, щобим по грошу брала. О. 1862. IV. 18.
Кітля́рчин, а, е. Принадлежащий жене медника. О. 1862. IV. 18. См. Кітля́рка.
Кітни́й. Употребляется только в жен. роде: кітна́. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні. Шух. I. 210.
Кіто́к, тка́, м. Обмотанный веревочками жгут соломы, прибиваемый по краям дверей для защиты от холода. Мнж. 179.
