Ковель. 2) Раст. Staphylea pinnata L. ЗЮЗО. I. 137. Клокі́чки. У гуцульских женщин: монисто, сделанное из нанизанных круглых зерен этого растения. Шух. I. 130.
Клоку́ша, ші, ж. Дощечка, обделанная в виде ложки, употребляемая при ловле сома: от удара ею по воде получается звук, подобный кваканью лягушки, что приманывает сома. Браун. 30.
Клони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. I. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88. 2) Клони́ти го́лову. Кланяться. І не прохались, бо такий невірний був, немилосердний, що дурно й голову було клонити. МВ. I. 46.
Клони́тися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться. На сіделечку козаченько низенько клониться. Нп. Богу ся молим, а всім ся клоним. Гол. Чи кому клониться, чи кого прохать? Полт. г.
Клопи́тися, плюся, пишся, гл. Ссориться. Вх. Лем. 425.
Кло́піт, поту, м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить. Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. II. 19. От мені́ (вели́кий) кло́піт! А мне какое дело? Ном. № 4987. *Ха́тні кло́поти. Домашние заботы. Чіпці тепер не до того: його заклопотали хатні клопоти. Мирн. ХРВ. II. 265. Не звик я… хатніх клопотів слухати. Мирн. I. 372.
Клопітни́й, а́, е́. 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо… та шкода мого розуму клопітного. МВ. II. 131. 2) О человеке: безпокойный, хлопотун, надоедливый. Іван клопітний чоловік. Донск. обл. 3) О деле: хлопотливый, беспокойный. Зареклися, що сами з роду-віку у таке клопітне не вберемось. МВ. III. 49.
Кло́пітно, нар. Безпокойно, хлопотно; хлопотливо.
Клопота́, ти́, ж. = Кло́піт. Гроші невеликі, але клопота. Камен. у. Ум. Клопоточка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку. Чуб. V. 786.
Клопота́ти, почу́, чеш, гл. 1) Беспокоить, утруждать, надоедать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. I. 131. Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, — нехай погуляє дівчиною. МВ. I. 35. Не клопочи́ мені́ голови́. Не надоедай мне! Не приставай ко мне! 2) Озабочиваться о чем. Клопочуть нянькою, так я й прийшла.
Клопота́тися, чу́ся, чешся, гл. 1) Заботиться, хлопотать о чем. А що хазяйствечком будеш клопотатись, того не бійся. МВ. I. 36. Повеселішала панночка, клопочеться своїм посагом. МВ. (О. 1862. III. 50). Усе мабуть про гетьманство клопочеться, так от і зозвав раду ще в Батурині. К. ЧР. 208. 2) Тревожиться, беспокоиться. Збула добро, клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. МВ. II. 7. Уже і мати почали примічати та клопотатися. МВ. I. 86. Вона потім клопочеться… де, де ділося? Г. Барв. 405. 3) Размышлять. Про инші речі клопочеться він із старим Шрамом. К. ЧР. 135.
Клопотія́, тії́, ж. = Клопота́. Камен. у.
Клопотли́вий, а, е = Клопітни́й. А тим часом, як в одній хаті весела молодість пісень співає, в другій хаті клопотлива старість раду радить. Левиц. I. 175.
Кло́потни́й, а, е = Клопітни́й.
Кло́потно, нар. = Кло́пітно.
Клопотня́, ні́, ж. Хлопоты. Не думаючи прогнівити бога, перемішував слова молитви з хазяйською клопотнею. Левиц. I. 246.
Клопото́чка, ки, ж. Ум. от клопота́.
Клопоту́н, на́, м. Хлопотун.
Клопоту́ха, хи, ж. Хлопотунья. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнього жупана пороздавав своїм діткам. К. ЧР. 266.
