Мойому батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збірає,
Та нехай мене, дівки бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає;
Бо вже я потурчилась, побусурманилась!»
Ой, визволи, Боже, нас всіх, бідних невольників,
З тяжкої неволі,
З віри бусурманської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий
У мир хрещений!
Вислухай, Боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
(Куліш: Записки о Ю. Р., III. І).
Ой на Татарських полях,
На козацьких шляхах,
Не вовки-сіроманці квилять-проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть і під небесами літають;
То сидить на могилі козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
У кобзу грає, виграє,
Голосно співає:
Кінь біля його постріляний, порубаний,
Ратище поламане
Піхви без шаблі булатної,
У ладівниці ні однісінького набою.
Тільки й зосталась йому бандура подорожная,
Та у глибокій кишені люлька-бурулька,
