семінарі, порівняв форму певної конструкції з обрисами „мексиканської шляпи". Цей термін є поширеним у відповідній ро́сийськомовній науковій літературі. В цій історії особливо мені запам'яталось, що доповідач… надовго задумався перед тим, як вимовити ро́сийський штамп! Виснажений повсякчасним засиллям кацапізмів мозок науковця марно бився якусь хвилину над пошуком українського відповідника. Бо шукав… серед назв жіночого роду! Якби не цей психологічний бар'єр, - напевне дуже легко і не запинаючись вимовив-би „мексиканський бриль".
Десь улітку 2001го року у висиланні під проводом Сергія Набоки пані Галина Сазоненко, директор Українського гуманітарного ліцею Київського університету, вжила вираз „губи шевеляться" замість „уста ворушаться". Природа помилки така сама, що і у Віктора Ющенка, який у записаному на телевізії в березні 2002го року передвиборчому уривку („кліпі") тричі повторював „праця не затребувана" (не була жадана, потрібна, змарнувалася). Є одна велика спільна біда ново-української еліти: вона зовсім на вважає за потрібне серйозно тренувати свою швидку мову. Тим часом, виробленість, „елітарність" - це плід систематичної праці, а не просто автоматичний результат приходу на престижну посаду. В історії з ліцеєм трапилась ще й зовсім сороміцька приключка. Пані Сазоненко є учителем хемії. Тому оператор хотів, поміж иньшими здобутками, великим пляном показати підручник з цього предмету. І показав-таки… „Химию". Що звело нанівець усю балаканину про „патріотизм" випускників ліцею. Виходить так, що у всьому ліцеї, до надзірної ради якого входить колишній президент Леонід Кравчук, не знайшлося українського підручника з хемії! І що „елітарна патріотка" викладає свій предмет за кацапськими підручниками. У столиці України. На завершення вивідки иньший Кравчук подарував слухачам москальську пісню. Щоби покласти край ілюзіям про т. зв. „національну спрямованість" школи молодої української еліти. Це не просто шахрайство. Це є жорстоке, свавільне, зневажливе, нахабне знущання.
10) Олег Драч („Доброї ночі, Україно!" ): „нумо слухати гостей" (це гарно і добре!), але далі: „не то що стиль…" - це вже є зле, слід говорити „не те, щоб стиль"; „…зачасту (часто) є вирішальним в їх житті" (10го березня 2001го року, розмова з актрисою Поліною Лазовою); там-же: „я вас трішки під… під… підшвидшу" - зрозуміло, що підсвідомість Українця підказує приросток під, але далі вплив щоденного мовного оточення блокує цю підсвідомість, накидаючи ро́сийський штамп ускорить, який
