словами - ненаситність, хтивість, перманентна готовність бути взятою і безжалісна вимогливість - не є продуктом хворої уяви мужчини, а формується суспільством свідомо в незчисленних посібниках з мистецтва видобуття орґазму та сценах багатократного пролонгованого статевого акту в позах, доступних тільки професійним атлетам. Не можу уникнути спокуси звинуватити в такому стані речей і саму Жінку, бо ось: „жінка: витка рослина, котра без прямостійної підпори - без конкретного обличчя живої любові - опадала долі й зачахала" (22); „мене вмить припекло чистим, як високий музичний тон, зарядом такого потужного еротичного заклику, що плоть тут-таки відізвалася збудженим набряканням…" (19); „зразу (одразу?) втямив, що - все, кінець, викручено контакти… могутній тваринний заклик його тіла зів'яв, скрутився, став швидко-швидко вичахати…" (20) - як мислити про жінку, що так підступно, а, найважливіше, лукаво і брехливо поводиться х мужчинами?; „пішов нафіґ, імпотент нещасний" (27); „всмак трахнули" (37) - sic!; „то була нагота зумисна й образлива, та, котрою не спокушається, а демонструється зневагу…" (43). Чи при подібних замороках є підстави дивуватись, що „крім статевих органів тебе в мені більш нічого не цікавить" (13)? При надмірі подібних претензій - що залишається затурканому мужчині, як не плекати переконання, ніби „коли у тебе - стоїть, і не зразу (одразу?) кінчаєш, то ти вже й князь…" (86). Тим більшим досягненням Автора є враження, яке залишається після прочитання роману - що Жінка має право на вирозуміння, а дворушна заплутаність жіночих відчуттів далеко не завжди породжена розбещеною вередливістю.обличчя живої любові - опадала долі й зачахала" (22); „мене вмить припекло чистим, як високий музичний тон, зарядом такого потужного еротичного заклику, що плоть тут-таки відізвалася збудженим набряканням…" (19); „зразу (одразу?) втямив, що - все, кінець, викручено контакти… могутній тваринний заклик його тіла зів'яв, скрутився, став швидко-швидко вичахати…" (20) - як мислити про жінку, що так підступно, а, найважливіше, лукаво і брехливо поводиться х мужчинами?; „пішов нафіґ, імпотент нещасний" (27); „всмак трахнули" (37) - sic!; „то була нагота зумисна й образлива, та, котрою не спокушається, а демонструється зневагу…" (43). Чи при подібних замороках є підстави дивуватись, що „крім статевих органів тебе в мені більш нічого не цікавить" (13)? При надмірі подібних претензій - що залишається затурканому мужчині, як не плекати переконання, ніби „коли у тебе - стоїть, і не зразу (одразу?) кінчаєш, то ти вже й князь…" (86). Тим більшим досягненням Автора є враження, яке залишається після прочитання роману - що Жінка має право на вирозуміння, а дворушна заплутаність жіночих відчуттів далеко не завжди породжена розбещеною вередливістю.
Поширеним серед певного кола читачів є переконання про „бабськість" роману. Очевидно, під таким означенням слід розуміти хаотичний ідіотизм примітивних відчуттів жінки, які не піддаються не тільки клясифікації, а навіть будь-якому розумному поясненню. Відчуттів, тим безглуздіших, чим бурхливіших. Цього в книжечці якраз небагато. Інакше її неможливо було-би перечитати. Але одна нить „бабськости" все-ж пронизує роман. Претензія до цілого світу… Слово, од якого вивертає нутрощі навіть у найоб'єктивнішого читача. ОБИДНО. Не прикро, не образливо, не сумно, не кривдно… ОБИДНО, БЛІН. „Ідеологія" прокуреної „блядки", котрій винен увесь світ. Не повії, а саме внутрішньої курви, яка з нахабністю зіпсутої розбещеним вихованням панської дитини еґоїстично і абсолютно щиро уважає, що Господь створив світ виключно з метою вдоволення її макабристичних з точки зору
