міці, Бизнесі, в т. зв. Истеблішменті, у загальнодержавному Інформаційному просторі - не має буть зовсім. Бо все воно вже і так існує в Ро́сії - і в тім болоті нехай собі гниє. Задумаймось: що має значити саме́ існування газети „Бухгалтерский учёт" в Україні? Адже це не розривково-культурологічне, мистецьке чи етноґрафічне видання для задоволення потреб ро́сийської національної меншини. Ні! Існування такого видання, з якого мало-б черпати для себе знання нове покоління молодих бухгалтерів, повинно означати, що ро́сийськомовний бизнес не тільки не має найменшого наміру переходити на державну мову, але й те, що він вибирається існувати в Україні вічно! Нині присутність ро́сийської мови, відповідно до моєї суб'єктивної оцінки, десь так разів у десять перевищує рівень, який-би міг вважатися не загрозливим для самого існування тієї української мови, яка ще могла-б виконувати свою власну місію серед мов світу. Тому наше призначення - протистояти злу. Я за те, щоб людина вміла різні мови. Я проти того, щоб ро́сийська мова володіла Українцем.
Читачу! Не від злости чи звироднілої ненависти до усього чужого зродились повищі рядки. Той, хто, начитавшись маси художньої літератури, наслухавшись купи ро́сийськомовних висилань, фільмів, балачок у телевізійному приймачі, раптом, а ще і в молодому віці, ловить себе на спостереженні, що все частіше і сам він, не бажаючи цього, мислить ро́сийськими штампами, ідіомами, виразами, нехай навіть і високохудожніми, хто зненацька усвідомлює, наскільки він, попри свою власну волю, уже встиг зійти з доброго українського шляху, наскільки його мозок встиг заразитися московщи́зною, як швидко, ще не розвинувшись, здеформувався в бік зросійщення його інтелект, і той, кому таке відкриття не справляє найменшої приємности, - не від огиди до всього ро́сийського, а від огиди до власної ущербности, - той зрозуміє також і автора сих рядків. На жаль, зло рідко викликає ненависть, допоки не стане справою особистою. Що-ж, з приємністю слухаю виступи українських (за громадянством!) інтелектуалів доброю ро́сийською мовою (хто вміє!). І закликаю… обмежити. Бо вже цього доброго так багато, що може обернутися злом. І закликаю всі зусилля скерувати нарешті на інтелектуальний допінґ для мови української. Все українське: книги, фільми, теле- і радіо-висилання на теми мови, вистави, офіційні засоби та інфраструктура, виробництво, торгівля, рекляма - все україномовне мусить мати 900% тієї підтримки, що її одержує те, що є Інтеро-московське. Незалежно від усяких-там „економічних негараздів".
