ЧИ „БРАТНЯ“ КРОВ?
Ображене чуття нації і кривда цілого народу гидують визнати моральні зв'язки з російською нацією!
(М. Міхновський. „Самостійна Україна“)Нашим вченим пора вже виконати заповіт Г. Квітки-Основ'яненка: „…они утвердят, что великорусский язык есть только наречие нескольких губерний, дитя, и то не старшее, нашего языка… И как примутся вытаскивать из него [московського] все наше, коренное, отнятое, тогда и сам ревностный поборник языка русского умолкнет". Написавши вище, що ро́сийської мови „не повинно буть", я зовсім не мав на увазі, що слід, мовляв, позабирати в Москаля все ліпше та близьке до нас - та й оголосити ціле оте „надбання" „українською мовою". Ні! Якраз в такий спосіб поступили Кацапи, та їм було легко - бо не мали історичного спадку. А ми маємо! І найважніше - окрім спадку фактоґрафічного, маємо спадок етнопсихологічний, маємо свої власні правила, закони, напрями творення мови. Тому все ро́сийське (в т. числі і у мові) - зовсім иньше, чуже, дике, несумісне з Українцем, штучне - має бути витіснене за межі України. А тут, в Україні, необхідно віднайти і пригадати властиво українські корені, пи́томо українські закони мовотворення, власні правила внутрішнього розвитку мови, традиційні шляхи вироблення мови, творення слів, власний штиль, - хоч-би навіть і запозичень, де не обійтись. І це повинні буть не окремі екзотичні експерименти, а масовий зрив, керований лінґвістами (лиш не тими, хто вже втретє перевидає зрусифікований правопис). Чому ми повинні себе налаштовувати не на українсько-ро́сийський компроміс, а на повний розрив та відгородження? Ось чому: „у Великороса взагалі немає жодної синтези азіятського з українським. Та ця синтеза взагалі ледви́ чи можлива" (Ґ. Федотов). А чому попідмосковське блюдолизання становить загрозу? Ось відповідь: „засади, на яких стоять Росія і Україна, є такою мірою протилежні, такою мірою заперечують себе взаємно, що життя однієї можливе лише ціною смерти иньшої" (Ф. Тютчев). Я, шановний Читачу, вибрав-би життя саме для України. А Ви? Знавець історичних джерел зауважить, що я вільно повівся з двома попередніми цитатами. Так! Я словами Україна і український замінив Eвропа і европейський в ориґіналі.
