Сподіваюсь, з огляду на президентський курс на европеїзацію, цензура мені вибачить.
БРАК МОЖЛИВОСТЕЙ ЧИ БРАК БАЖАННЯ?
Українські лінґвісти нарешті зобов'язані перед усім широким загалом відповісти на запитання - хто в кого запозичає? Хто кому переходить дорогу? Хто своїм неправильним, ненатуральним словотворенням, спотворенням природного для праукраїнської мови шляху розвитку наступає, образно кажучи, на шляуф з киснем до легенів живої мови? Чи слово благодєяниє не має права на українську форму життя, чи, може, Москаль перебіг Українцеві дорогу завчасу, і тепер українське благодійник (добродій) слід уважати калькою з ро́сийської? Може пояснять львівські лінґвісти, на якій підставі вони через етер Львівського радіо переслідують уживання слова „роджати", зареєстрованого у словнику Грінченка, - невже лиш тому, що Кацапи перекрутили вимову по-своєму? Але-ж на те вони й Кацапи! Ми вважаємо слово „прийомка" русизмом, а тим часом у п'єсі „Хазяїн" Карпенко-Карий вкладає це слово до уст Пузиря зовсім не як русизм, а швидше як хазяйський термін… Для себе філологія, звісно, знає відповіді на подібні питання. Але-ж і біда в тім, що філологи позамикалися в собі і нічогісінько суспільству не видають! Мені можуть закинути, що є і прекрасні наукові дослідження, і чудові переклади з чужинецького красного письменства. Але я чомусь прагну прекрасного „ШИРПОТРЕБУ". Прекрасних етикеток (наліпок) на товарах, прекрасних оповісток (оголошень), реклями, дитячих казочок на ніч - інакше мова жити не буде. Вишукана література потрібна. Навіть дуже. А от для виживання, мові потрібні: а) телебачення, б) „бульварні" видання, в) „сленґ" містечкової влади. Щось не поспішають вкриті сивиною та славою лінґвісти і літератори мастити руки „брудом". Навіть задля України… Зрештою, і поширених біля-літературних термінів нам не подають. Як сказати по-українськи посылка (в літературному чи науковому тексті - на иньше джерело)? Я знаю, а Ви, Читачу? Устигли Вас навчити за десять років „України"? „Посилка" перекладається як „поклик" - на того чи иньшого автора. А „сноска"? Оце вже й зовсім „редакційний" термін. Я висловлююсь так: вилучка, але чи хтось спромігся за 10ть років це слово, або подібний термін, уза-
