конити? Немає „патріотам" діла… І ще: не штука писати для тих, хто має час і бажання вишукувати книги на полицях, та їх читати. Коли ро́сийське пре у всі шпари, то і панам українським інтелектуалам варто було-б зробитися „попроще". Не штука вчити того, хто прагне. Штука зацікавити, полонити, переробити того, кому воно все навіть і не в голові. Бо таких - море, бо таких - народ.
ПЕРЕДБАЧЛИВА ЗАТАЄНІСТЬ ЧИ ОБРАЖЕНА САМОІЗОЛЯЦІЯ?
… на своїм прапорі написали: „Робім так, щоб ніхто ніде не бачив нашої роботи!“
(М. Міхновський. „Самостійна Україна“)Критикуємо П. Куліша за думку, що українська мова - для домашнього, хуторянського, вжитку. Під Совєтами українські письменники тримали в кишені велику фіґу - теж для приватного вжитку - виставляючи часом лиш маленького кінчика від отої дулі - теж для приватного огляду вузьким колом втаємничених, яких тато з мамою навчили читати поміж рядками. Замкнутість ця настільки в'їлася в стереотип фальшивої самоповаги і нехтування „плебсом", що є реальною загроза перетворення української доброї мови у мертву латинь української „еліти", а простонародної ро́сийської - у мову громади. Принаймні, я особисто чув від свого колєґи: „я з люмпеном розмовляти не вмію". Досить глянути на підсумок двох всеукраїнських голосувань (1998го - 1999го років), щоб зрозуміти, що сей пан дуже і дуже потрібної речі не вміє. А „люмпен", до речі, заговорив-би українською мовою, якби панство вчені лінґвісти йому підказали. Я був свідком, коли дівчинка, продаючи морозиво на розі вулиці Грушевського у Львові, з власної, нехитрої, але української, волі, пручалась, як могла: тут скаже „морозиво в склянці", а тут - „в андрутах". Виховане на патріотичних мітинґах, попоскликуваних зарозумілими вченими „патріотами" (колись я так не думав, та зараз з гіркотою до цієї оцінки прийшов), дитя ніяк не хотіло вимовити „морожене у вафельному стакані". Їй-би підказати - та й поширилась-би українізація - народня, справжня, без „лапок"… - немає кому! Письменники пишуть романи. Добірною українською. Для иньших письменників. Поети пишуть вірші. Для того, щоб дати роботу критикам. В поміжчасі керують… На жаль, написами на обгортках, товарними
