показати тверду та гонорову підтримку святої справи відродження кацапщини в Україні під патронатом Інтера. Виглядала ціла вистава огидніше, чим якби від початку до кінця все відбувалось московською. Бо такою поведінкою узаконювалася суржикова етика псевдопривітної благопристойности: що „інтеліґент" мусить хоч півсловом вклонитися ро́сийськомовному расо́вому Інтеру.
Чуття меншевартости, вроджене москвофільство, чи внутрішня зневага до українського? Спробуйте поставити діяґноз: 30го вересня 2000го року на „відкритому українському турнірі КВН" членові журі (!) Миколі Вересню забракло звичайної чоловічої мужности виступити з коротким словом мовою держави-орґанізатора, держави-господаря, рідною, зрештою мовою в рідному місті і на рідній телестудії. У себе вдома, одним словом. Забракло чи то відваги, чи то самоповаги, а вже напевне - пошанівку до українського глядача. Про державу мовчу. Хто її нині шанує… До превеликого встиду Миколи Вересня, один чесний хлопчина таки знайшовся. Відбув свою промову „члена журі", не особливо кремпуючись, рідною мовою. І маститі зафайданці мусили слухати. Слухали-б і Вересня. Може, полегшало-б десь у душі, коли-б рішився? Бо важко, напевне, тягар ніякого у серці носити. Спитись можна.
Ро́сийсько-мовна трясовина, всупереч рожевим сподіванням вимучено-поміркованих патріотів, поширюється. Жоден великий бизнес не робиться українською мовою. З иньшого боку, мій словничок мовних покручів останнім часом зростає повільніше. Не тому, що аж так сильно покращується мова телебачення, а тому, що ро́сийських висилань на першокласній ро́сийській мові стає більше. До речі, з переляку запроваджене колись правило, що кореспондент повинен послуговуватися виключно українською мовою, вже почало порушуватись, - у стосунку навіть до українсько-мовного (!) респондента, - не перестарілим змосковщеним залишком віджилої совєтської каґебістсько-репортерської школи, а, що-б ви думали, - молоденьким „сосунком" з числа нинішніх випускників кузні журналістських кадрів „незалежної" України (чи Украины?). Ще кілька років тому, коли гість вперто
