ФІЛОСОФІЯ ВІРИ
Якби кривди не було,
ми не знали би, що зло
є на те, щоби з ним биться
В 60х роках мені довелось прочитати „Відповідь Ірині Вільде" від представника діяспори. Що несподіваного я там для себе відкрив - це розуміння, що Росія завжди буде ґеоґрафічним сусідом України. Кажу „несподівано", бо якось малому хлопцеві не траплялось задумуватися над тим, що визволення України (почавши від закінчення війни, і на довгі повоєнні десятиліття це була улюблена тема приватних дискусій в українському середовищі) і, навіть, повна руїна ро́сийської імперії (друга улюблена тема) - ще не означає вічного миру для України, ще не означає, що вічний, заклятий та небезпечний ворог щезне назавжди. Але що є зрозумілою наївністю підлітка - не може розцінюватися інакше як інфантильність у випадку мислячої по-дорослому людини. Москаль вічний. Інтер - тим паче. Як вічним є Сатана. Господь дав Україні шанс. Але це зовсім иньший шанс, чим той, до якого уповають втомлені політв'язні та „злагоджені" провідники рожевуватого патріотизму. Це - шанс вічної борні. Шанс завоювати Царство Небесне, ставлячи чоло Царству Сатани. Роля України - бути прокляттям імперій. Бути загладою Москви. Інтер це знає, і до цього готов. Готов завжди. Чи свідомі і готові ми? Світ - не притулок милосердя. Малодушним поетам від політики добре було-б підняти очі на Небесне світило, яке, сходячи на небо, що не день, то дає ШАНС кожній істоті продовжити своє земне існування, і щодня відбирає шанс у того, хто став поживою для першого. І так не перший, чи останній раз, а ВІЧНО. Дурити нарід, що залишився ще один останній скік - і глядь: „ні Жида, ні Ляха…" ні Інтера, ні Москаля - сама Оранта-Благодать - це є велика безвідповідальність. Вже якось аж ніяково нагадувати Франкове: „життя - неустанна борба", чи Мазепове „през шаблю маєм волю" (читай - людські права Українця). Хто боїться втратити шанс, то його і не одержить. Лицарський звичай вчить: Війна зі Сатаною безнадійна, і тим шляхетна. Того-ж самого вимагає засаднича жертовність християнської моралі. Не задля легкої та остаточної перемоги - біль, кров та муки, а тому, що існує Зло. Тому, що власна совість забороняє самому стати часткою Зла. Не в остаточній пере-
