добору". Чомусь не насміхаються над звучанням окремих французьких, чеських, польських слів, зате насміхаються над українськими… Інтер має свій „рафінований" спосіб осміювання, рецепт якого ґеніяльно простий: коли у сатиричній, чи просто комедійно-розважальній русскоязычній балачці необхідно зацитувати щось недолуге, бридке, відстале, або, навпаки, - щось хорошого та близького для Українця забагнеться пофарбувати в огидно-нудотний неповноцінний колір - тоді вдаємося до української мови. Всі добре пам'ятають численні „КВН" з участю команди Ізраїлю (складеної з еміґрантів), що спеціялізувалися на осміюванні і української держави, і українського народу. Глибина незабутнього обурення, яке посередньо падає і на ту державу, яка присилає подібні команди, може зрівнятися хіба що з огидою, скерованою на спосіб життя ЗДА, який презентують в основному абсолютно простюхівськими, одверто стандартними, без найменшої видумки, кінофільмами з відомою криваво-садистичною фабулою, яку без особливого зусилля можна передбачити (ручна циркулярка, меч, водогінна труба, перегони з вибухами, бульдозер), або недоречно насиченими порноґрафічними епізодами - де треба, а частіше - де й зовсім не потрібно. Якби в посольствах Ізраїлю та ЗДА прочитали ці рядки, вони відповіли-б, що у них там існує комерційна свобода, а моя постава щодо їхніх народів і те, що я думаю про престиж відповідних держав, - їх не обходить. На що я відповідаю зворотнім проханням: нехай ніхто не сміє мене повчати, які саме народи, держави, етноси, і в який спосіб я „повинен"(?) шанувати. Як говорили моя бабця, „oddaje dobrym za nadobne". Різноманітні ро́сийськомовні „КВН", так виглядає, лиш для того й існують, аби висміювати і Україну, і її на́рід. Але в них є багато „україномовних" конкурентів. Скажімо, „Мамаду" дозволяє собі подібні випади: „я вам в роті залишу три зуби - будете виглядати, як Державний герб" (17го травня 2000го року). Ідіот в „Мамаду" мусить обов'язково мати українське прізвище (Петренко) і розмовляти суржиком, тоді, як престижніші гумористичні персонажі розмовляють непоганою ро́сийською. Так само і в комедії „На Дерибасівській погода, на Брайтон Біч дощить" - найдебільніший з дебільних персонажів, покидьок і паскуда, недоумкуватий поплічник американського катюги, випадково-закономірно мусить виявитись тезкою першо-другого українського Президента: „дави, дави їх гусеницями, Кравчук, трави їх, Кравчук; дай я тєбя поцелую…" (16го квітня 2001го року, 1+1).
