Більш „рафінований" приклад - з передачі „Проснись и пой", 10го лютого 1999го року (цитую). Заводіяка каже: „…твоим сценическим псевдонимом будет Влада… представляешь - За владу Рад…" (далі персонаж, який зображає дурника, протестує на тій підставі, що він є чоловічої статі); заводіяка: „…тогда пусть будет Владан, представляешь - Владан, Братан…" (персонаж затягує: „Ой лееетіли дикі гууусии…") - на що заводіяка реаґує миттєво, випльовуючи зі себе: „Болван!!!" (Цю мелодійну та емоційно насичену пісню виконує Ніна Матвієнко). Отакий собі невинний засіб сценічної майстерности братового „іміджмейкера" для створення образу українськости. Телекомпанія „Вектор - Русь" (за саму назву можна вже садити до тюрми, як за оголений натяк на неприятеля, з яким Україна перебуває у стані перманентної релігійно-расової війни): „береш кусочок сала і водиш перед носом у Богдана Хмельницького - якщо очі бігають, значить не фальшива" - висилання „Нова економічна програма", „Національний" канал, 19го листопада 2000го року, 1820. Сумніваюся, чи Поляки в національній телевізії у подібний спосіб підносять на глум короля Баторія. Прикладів подібного винахідництва - сотні, мети воно досягає, як кажуть, повільно, але впевнено: ні впертости, ні послідовности Інтеру не бракує. А ось наш нетерплячий співак-„патріот" надривається над „останнім шансом". Ніколи він не буде останнім. Невже хтось може сподіватись, що навіть у майбутній Самостійній Україні всюдисущий Інтер не залишить собі рубежів для контрнаступу, що він зрадить своє україножерське призначення? І не слід думати, що вияви ненависти, сарказму, зневаги до українського обмежуються географічними рамками. Що, на приклад, скаже Читач на таку цитату: „в кабинет вошел один из двух мужчин и с немыслимым украинским акцентом поздоровался: „Доброе утро, товарищ генерал". „Доброе утро, Милый. Садись". У него было правило - никогда ни с кем не ссориться, даже с таким никчемным дегенератом, как Милый, годным разве что раздавать баланду заключённым". („Джеймс Бонд в романе Полковник Сун", Таллин, 1990, с. 113).
Після застосування засобу осміювання жертва всихає сама собою. Стає сама собі огидною і непевною щодо доцільности свого подальшого існування, як виду. Дуже прошу не застосовувати вказаної зброї, дорогі українські „інтеліґенти", у рідній хаті. Хіба що хата ця рідною для Вас залишилась тільки на словах, а дух Ваш устиг „зевропеїзуватись". До речі, „европеїзація" українського суспільства, як виглядає, мислиться „патріотам" лиш у двох
