(від сили, трьох) ракурсах: 1) через Інтер-Московщину, 2) через Інтер-Америку безпосередньо. Пропонують іще третю можливість - через призабутого і сьогодні наново об'явленого альтернативного до Москаля Старшого Брата, - Республіку Польщу. Мені чомусь здається, що жоден із цих шляхів не є шляхом еліти тої нації, яка себе шанує.
ФІЛОСОФІЯ НАХАБСТВА
Са́ме національна непевність та потяг до сентиментального державно-громадянського квиління, створюють суспільну атмосферу, у якій відгодований спортивного вигляду песиголовець може собі дозволити у Великодню суботу на Стрийському базарчику безкарно рявкнути в очі до українського продавця: „мне Украины вот так хватает, а ты еще пиво предлагаешь!". У „Поступі" від 30го травня 2000го року наведені влучні слова Марти Кінасевич, які кожен має повісити у себе над ліжком: „Ви-би встряли, чи побоялися-б?". Українському середовищу завжди чогось бракувало. За Австрії - військовиків, за Польщі та передвоєнної царської Ро́сії - таких соціялістів, як Пілсудський, за Совєтів - брак батярів (українських), за „Незалежної" - бракує українських крутих політичних рекетирів, щоби нишком замочити нахабу. Причини відомі: мало того, що вся фізкультура, спорт, вся поліційно-каґебістська нахабна братія виховувалися за Совєтів у ро́сийсько-шовіністичному дусі, то ще й „виховник" українського народу - її „інтеліґенція" - відхрещується завжди від здорового народного шовінізму українського робітника чи селянина. Не потрібно втішатися зарозумілим, але безпомічним, філософічним міркуванням про „переваги" своєї культурної „вищости" в тих ситуаціях, коли Поляк або Москаль відрухово і не довго вагаючись валить у писок. Своїми немічно-шкідливими злагідно-моралізаторськими повчаннями „інтеліґенція" спромоглася так помикитити в голові простого народу, що йому й охота відпала реаґувати на образи… З другого боку, чим відповів-би „демократичний" суд на спробу якогось охлялого інтеліґентика замахнутися немічною культурною правицею на пику нахаби, імітуючи символічного шляхетського ляпасика на захист честі держави? Чи вступив-би ся прокурор за поламані інтеліґентні ребра? Навряд. Поза Україною і Німець, і Поляк, Чех і Словак має право громадянина покарати нахабу за образу чести держави. В Україні - не можна: діють „права людини". А єдина людина у нас з вами - Інтер. Є над чим помір-
