кувати. Атмосфера. Звичне до нарікань вухо не вловлює національності в тій мові, якою паплюжиться слово Україна. Національно-дезорієнтоване середовище не є чутливим до типу раси розперезаного хама. Затурканий „злагодою" онук „кровожерного" бандерівця згідно киває головою та готов посипатись кістками під самовпевнену підошву напастованого панського чобота. Кров не закипає у всохлих жилах. Дуже місцева і дуже по-місцевому плаксива (плаксива тільки перед чужинцями, ясна річ; перед своїми - ого!) влада сама провокує вияви аґресивної зневаги до неї з боку здорового і життєздатного кацапського духу. І зовсім я не закликаю до „погромів". Навпаки. Коли поодинці відходять у кращий світ кореспонденти, співаки, політики, - то ніхто не сміє назвати цього тривалого процесу „погромом", правда? А коли згістерезовані бабусі одноразово нищать шибки в гостях у господині - „екс-виконавиці пісень Ігора Білозора" - з причини свого великого і безпорадного жалю до рідних онуків, які безперервно крутять ро́сийську музику та зачитуються ро́сийською порноґрафією, - то це, звичайно, „погроми". Тим часом, онук цей міг-би десь наодинці та і прищемити не одні каґебістські помідори, не збираючи юрби і не імітуючи „погромів". Саме так поступають місцеві жителі в прилеглих до Молдови районах з українськими солдатами. Міг-би, якби чувся Українцем. Якби сам не водився з кацапськими „тусовками". Я тут згадую саркастичне гасло з одного оповідання Володимира Винниченка: „геть Кацапів з українських тюрем!". Чомусь нині не здається воно мені кумедним. Бо тюрма теж виховує… Не йдеться, отже, про „міжетнічні конфлікти", яких так боїться місцева влада (і я з нею). Йдеться про атмосферу. Змій ніскілечки не почувається загнаним в землю. Не чує свисту булави Котигорошка. Навпаки, почувається паном, на якого жоден „бандеровец" не сміє підняти очей. З нашою „інтеліґентною" допомогою.
Таку маємо атмосферу в гісторичній колисці орґанізованого націоналізму. Атмосферу, якої не зустрінете ніде у світі. Хіба що в книжках про стару Індію під чоботом білої людини, або ще про життя неґрів на плантаціях Алабами 200ті років тому. Україна - єдиний край, де чужинець може дозволити собі викрикнути щось подібного до цитованої вище образи не якимсь нікому не зрозумілим діялєктом, а зрозумілою для оточуючих мовою - так, щоб його почули та зрозуміли!. Є дві причини. Перша причина полягає в прихованій пропаґанді всепродажности. Ця пропаґанда є тим підлішою, що вона замаскована під фарисейську ніби--
