Сторінка:Суржик для інтеліґенції.pdf/158

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Зовсім не найгірші коментарі дає керівництво області: „так, я український патріот, так, мені не подобається, що… бракує української культури; не можна плутати романтизм з патріотизмом…" Слова прекрасні … але нічого конкретного від українського „патріота" у високому кріслі! Покликування на безіменних „провокаторів" - як на зорі РУХівських змагів! Окремі сентенції знамениті: „запланована провокація деяких радикально налаштованих сил" (спасибі за „деяких" - як знаємо, Іван Франко теж був серед засновників „радикальної партії"); „я маю на увазі не тільки місцевих екстремістів"; „провокатори не пройдуть, як-би цього не хотілося вітчизняним та зарубіжним орґанізаторам"; „якщо роздмухувати скандал вигідно нашим скрайнім радикалам, то ще більш вигідно радикалам російським"; „на мотузку у хлопців, які відпрацьовують отримані гроші за малювання на стінах наших будинків". Кожне слово - незаперечна правда, і все-ж… Чи на дев'ятому році незалежности в Галичині діє якась безіменна, глибоко законспірована, провокаційна „Молода ґвардія"? Невже Намісник не здає собі справи з того, що „наші радикали" керовані є виключно з нашої офіційної столиці, за погодженням, і з узгодженням - зовсім не з „російськими радикалами", а з ро́сийськими посадовими особами; і що люди, які реалізують це керівництво у Львові, мають цілком конкретні прізвища, займають добре Наміснику знайомі кабінети, а „гроші за малюнки" виплачуються через касові віконечка державних установ?[27] Нарід, навіть екзальтований, мало до всього цього має відношення. Так само, як і націоналізм, хоч-би й орґанізований. Націоналісти не водять за собою юрб каґебістських „погромників" і не розклеюють на міських мурах листівок з закликами „помститись", не вказуючи - як? Націоналісти мстять щоденним скріпленням духу і непомітними, але такими болючими для неприятеля, ділами. Одна річ, яка відрізняє справжню радикальну діяльність від провокаційної: кожна погроза має бути здійсненною і невідворотною, а кожна помста - конструктивною. Якщо Намісник всього цього не знає, то що Він тут контролює? Якщо боїться - хай зрезиґнує, перед тим сказавши правду і назвавши поіменно московських провокаторів на українських по-