ра збунтує реклямодавців чи видавців. Облудний „захисник" має силу чавити податками, не платити пенсій, вкорочувати фінансування гуманітарних та наукових програм - все безкарно; доходить до політичних убивств, „генпрокуратура знає все" („Поступ", число 25(469)) - і має силу все приховати; суд, як ніде у світі, - в прямому підпорядкуванні Адміністрації, смертна кара, всупереч вимогам Ради Eвропи, дозволена і виконується в кожному окремо взятому відділку міліції… і в цій ситуації Pan i Wladca „не має сили" перекинути з десяток партачів на иньшу роботу, яка не пов'язана з прилюдною артикуляцією звуків у етері, - щоб не в'янули людські вуха від інтер-наречія; „не має повноважень" наступити на горло смердючій реклямі, конфіскувати ро́сийсько-мовну порноґрафію, і.т.д. Жили раптом затонкі? Хотіти треба. Коли Совєти посилали спеціяліста до Центрально-Африканської Республіки, наприклад, людину за два місяці підготовки могли навчити чужої мови! Уявімо, що йдеться про німецьку і французьку мови. Хто у Франції дозволить, щоб диктори провадили висилання на німецький лад напів-французькою ламаною мовою? З німецьким акцентом. А в Україні все можна! Недавно мені довелось почути від амністованого Президентом молодого рецидивіста з дрогобицької 40ї зони: „Что такое Украина? Украина, это беспредел".
Українська мова - ще не санскрит. Учите ідіш, вивчаєте американський суржик - можете вивчити і правильну українську. Другим фальшивим оправданням є „всемогутня" недоторканність нікому не підлеглої реклями. Раз, що настирлива рекляма, як така, вже є порушенням людських прав глядача (котрі ми так шануємо). І ось чому: я хочу, щоб моя держава, задля якої я постійно недоїдаю, оберігала мене від гидоти. Думаю, що маю на це право. У Франції на загальнонаціональному каналі рекляма заборонена. По-друге, чому-це на реклямодавців не повинен розповсюджуватися закон про чистоту мови? Адже над иньшими виробниками та продавцями простягається караюча десниця служби санітарного нагляду чи сертифікації. Може, гнила солонина небезпечніша від прокаженої русизмами мови? Коли Українець згнив культурно, то який сенс його годувати свіжим салом? Третя шкідлива, але поширена „пересторога" стосується реакції „Сходу" на правильну українську мову. Мовляв, вибираймо слова, ближчі до „понятных", бо в противному разі на нас розсердяться. То це неправда. Коли мати на увазі щирого Кацапа, то йому байдуже, яку мову вивчати (краще сказати: НЕ вивчати, - при сучасній „жорсткості" урядових вимог). Те саме стосується і в пень змосковщеного зем-
