ляризми „шістнадцята сорок п'ять“ та „дві години п'ятнадцять хвилин“ — наче не людині на вухо шепчуть, а до дурної машини залізної звертаються. Назву лікарства „алгофин“ пишемо лише рос. мовою, як в старі добрі часи, та так і вимовляємо в українській реклямі (оголосці, оповістці) — не второпаєш, як-же воно має писатися і читатися насправді: це український (!) препарат, так що в документах державного стандарту державною мовою „алґофін“ юридично не те саме, що „алгофин“ — чи у нас уже й стандарти подвійні — для покупця-хохла одне лікарство, для білого Інтера — иньше? У фармацевтичній промисловості, маю враження, „працює“ навіть не стихійний Інтер, а якась безкарна цілеспрямована сила, бо хто-б іще зміг так по-свинськи іґнорувати закон про мову: „Фармацевтическая фирма Дарница“ — ще й іноземців учать вимовляти на ро́сийський лад “Darnitsa” замість укр. “Darnytsia”; рекламні листки та інструкції (в усякому разі ті, що поширюються на Заході України) навіть не двомовні, а повністю ро́сийські — на дев'ятому році незалежности виявилося, що українська мова не здатна описати ні дію препарату, ні клініку недуги, і взагалі непридатна до ужитку в фармації. Вже не кажу про те, що сам факт написання і вимови на ро́сийський лад топоніму „Дарніца“ є образою предків.
Серед прикладів недбальства подибуємо досить симптоматичні: В числі 10му „Експресу“ за 11те — 19те березня 2000го року Юрій Грицик описує інтерв'ю з Ґеннадієм Удовенком. Чи то пан Грицик не дуже уважає, що пише, чи редактор, а може самого пана Удовенка поправляти не насмілюються, — лиш „Партнерство Заради Миру“ далі подається, як „ПРМ“. Як я маю це розуміти? Давайте оминемо коментарі на тему, що більше личить вишуканій дипломатичній лексиці: „заради“, чи „задля“? Обидва слова зачинаються на букву „З“, якої допитливий читач марно дошукуватиметься у скороченні „ПРМ“. Звідки випливають два можливих висновки: або пан Удовенко користується на щодень ро́сийською професійною лексикою, яка мимоволі дається взнаки у розмові з паном Грициком, або обіжники МЗС, до яких вони обоє заглядають, продукуються на „общепонятном“. Подібний недогляд допускає радіо „Ініціятива“ (19го жовтня 2001го року): „конґрес громадських орґанізацій, скликаний партією „Батьківщина“ та ФНС“. Останнє слід, очевидно, читати як Фронт Национального Спасения. Очолюваний, зокрема, Левком Лук'яненком. Гарне готує нам спасение радіо „Ініціятива“. Вони там не москвофіли. Вони є про-
