ня. Ви, панство Міська „Націоналістична" Влада, освячуєте кацапізм блиском новеньких ґранітних переходів львівського двірця, який у Вас, панове сини репресованих націоналістів, чомусь називається вокзалом. Ось що Ви виробляєте „заради" Неньки.
Чиновник не тільки не має загально-інтеліґентної кваліфікації, він ще й катеґорично відмовляється думати і помічати місця, де би можна було допомогти рідній мові розквітнути. Ось бачимо напис на віконці львівської пошти: „приймається оплата". А поруч - „прийом платежів". Чи не природніше та й гарніше звучало-б „приймання плати (оплати, оплат)"?
Газета „Наше місто" - невичерпне джерело чиновницько-офіціозних перлів термінології - вміщує оголошення про „лічильники ґазу та води". Слово це хороше, та людську мову можна ще й урізноманітнювати: ґазоміри, водоміри… Потрібно любити мову, та й поважати в читачах і клієнтах homo, навіть трішки sapiens, а не розраховувати виключно на худобу! За число 23є червня 2000го року в цій-же газеті знайомимось із „Положенням про … справляння податків". Чи не могла-би Міська рада Центрополісу Відродження Української Культури видумати щось ліпшого замість кацапського „Положения"? Наприклад, уклад, устава, усталення, установлення, встанова, уложення… Якась ближче мені не знайома пані Валентина Іванівна, доповідач на пленарному засіданні Верховної Ради, о годині 1305 10го лютого 2004го року переймалася становищем бездоглядних дітей (недоглянутих, себто). Радіо „Ера" бідкається, що деякі області зостались знеструмлені: я це відношу не до фактору змосковщення, лиш до фактору розумової неповноцінности відповідального чиновника від енерґетики: нормальна людина скаже просто - без струму; „у Сумській області остались знеструмленими 126 населених пунктів" - радіо, 13го листопада 2000го року. Обесточенный - це є ро́сийський каламарний термін. Український міг-би, коли-б то охота, нічим кацапського терміну не нагадувати. Біда, що вся „незалежно"-українська бюрократія - вихідці зі совєтського хліва. Наша-ж „інтеліґенція" їх просто мавпує, замість подати приклад свіжої лексикоґрафічної думки. Тому подібні дурнуваті конструкції стають офіційно вживаними в середовищі спрофанованих міністерських каламарів.
Сумніваюся, до речі, чи нинішній пересічно-високий керівник зміг-би правильно назвати всі шість, властиво, сім відмінків іменників його-ж рідної мови. Про дієслівне керування вже промовчимо. Переважна більшість почесних гостей пияцьких
