Нація в етнічному розумінні ще не утворилася, і швидко це не станеться…
(слова Президента України,
„Поступ“, 18го січня 2000го року)
А я є хто?
(Р. Мацюк)Простий і очевидний висновок, який випливає із зауваження Президента, що нація не утворилася і швидко це не станеться, гласить, що нація в Україні утвориться тоді, коли вимруть етнічні Українці, а їх місце займе Інтер. Єдина утіха для Інтера - що „станеться це не швидко". Бо Інтер не вміє і ох як не любить розкидати вилами гній в полі, щоб родив смачненький білий хліб. Але, як кожна розумна популяція, - він готується. І перша справа в цій підготовці - навчити ту часть української „етнічної нації", яка все-таки має вижити для праці в полі, - розуміти панську інтерівську мову, і, в цілях державної безпеки, - жодної иньшої. Мова - це не тільки ро́сийська чи англійська абетки, мова - це також набір безумовних рефлексів, як-то „не гальмуй - снікерсуй", „Таллер - свій серед своїх", „вгамуй спрагу", „хто дуже хоче ще…", „дірол без сахара", „люблю́ тебе, бажання смак", „скажеш, важко мене задовольнити?…" і безліч подібних. Але ми обмежуємося тут справами лінґвістики, не тваринних відрухів (рефлєксів).
ВІДІБРАТИ НАБОЖНИХ
Один, отже, підступний спосіб свідомої, навмисної, русифікації - це є лексика ро́сийської церкви в Україні. Виявляється, що то є недоторкана область, непідлегла критиці, область, яку не дозволено „осквернювати" українськими перекладами: колокольня (дзвіниця) - Р. Писанка; за переданням (рос. преданием, укр. переказом) - висилання „Відкриваємо біблію"; розпис алтарів (вівтарів) - „Візити"; до гроба Господнього, де гроб, немає гроба - дитяче релігійне висилання; напередодні різдва Христова - Неля Зухова з Мюнхена для „національного" радіо, 16го грудня 2000го року; мати настоятельниця (ігуменя, настоятелька) - телефільм „Загадкова жінка"; вам доводиться, матушко (матінко); люди говіють (постять); як на ваш погляд, матушко - всі три приклади з радіовисилання „Благовіст", 10го червня 2001го року, 1520.
