народженні українського слова в національному телепросторі? Дехто може. „Національна“ надзірна рада може. А що своїх героїв Україна мусить шанувати — пропоную: прізвища шляхетних принців — дійсних членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення повинні урочисто проголошуватися після кожного виконання Державного… гімну на радіо і телебаченні. На телебаченні поміж програмами пускати заставку, де у лавровому віночку поміщати список спонсорів, які фінансують приватне життя членів Ради, як і тих спонсорів, які фінансують діяльність україножерних кореспондентів. Чому вся Україна повинна пам'ятати ім'я злодія — ще не доведеного, між иньшим, через суд — Лазаренка, але не повинна тішитися іменами тих, хто щоденно в білий день і на очах мільйонів глядачів та слухачів краде в неї її мову? Щоб не здавалося, що перебільшую, — ось бувальщина: коментуючи працю ЦВК під час виборів до ВР 1998го року, ведучий в студії, подумавши помилково, що він вже не є в етері, щиросердно тут-же вигукнув рідною мовою: „меня, кажется, вырубили“. Саме цією мовою диктори і редактори послуговуються всюди і постійно. Не навчиться професійно плавати любитель, який раз на тиждень входить до води — для цього необхідно більшу частину дня перебувати у воді, щоденно жити цим середовищем. Швидше приїжджий Кореєць при потребі навчиться доброї української, чим місцевий Інтер, — бо він цього не прагнув і не буде прагнути ніколи з причини своєї натури.
Наступні приклади можуть служити: як доказом чистого невігластва та безсоромности, так і підставою для кримінальної відповідальности з бону „Надзірної“ ради. За те, що свідомо покликає до праці у висиланнях на загальнонаціональних каналах професійно-непридатних людей. Берімо дикторів, заводіяк („ведучих“), иньших паяців телеекрану (не хочу тут образити серйозних, глибоко культурних та освічених, яким все рідше надають слово) — берімо всякого типу телеакторів з культурно-націоналістичного середовища, берімо, врешті, з діяспори, коли в Україні – брак! Отже, приступімо.
а) Вимова: нам падобається; ґаління; пакупка; харні (гарні); ґхарно зроблено („Інтер“, 21го жовтня 2000го року, фільм „Цунамі: немає виходу“); „Титанік“ – траґхедія століття (1+1, 25го жовтня 2000го року, оповістка про фільм); ґадаю, ти кохаєш
