неральний директор холдінґової (розпорядчої, держацької, державської, надзірної, управляючої, контрольної), консалтінґової (дорадчої), чи трастової (довірчої) компанії (товариства), орґанізовує для них тренінґові курси (вправи, вишкіл), майстер-кляси (той-же вишкіл, тільки із залученням „спеців" вищої кваліфікації), наділяє бизнес-плянами, проганяє через фітнес (руханка для вироблення постави і справности), складає лістінґ (список) їхніх котіровок (вартісности) відповідно до маржі (допуску, випуску, поли), встановленої „нац"банком, укладає ф'ючерні (прийдешні, майбуттєві) контракти (угоди), які набувають сили при виїзді до офшорних зон (поза-краєвих, непідлеглих, закрайїх, закрайних), в розпорядження ближче не обумовлених борделів. Від чого провайдер (доставник, спорядник, постачальник, забезпечувач) одержує мультиплікаційний ефект (явище множення - з виступу на засіданні Львівської обласної ради) від попереднього фандрейзінґу (залучення здобутих коштів). І множення байстрюків України теж.
Ці байстрюки пізніше закладають склепи, у яких продають ґоям фіранки на вікна, і які чомусь називаються Єврейська Варта (скорочено - ЄвроГардин, ще й з помилкою на літері „Ґ", - при вулиці Городоцькій, число 81). При вулиці Франка, число 61, забракло навіть місця для останньої букви (букви „о"), так що склеп дістав абсолютно незрозумілу для невтаємниченого покупця назву: „Євролайн"!
Ґої, аби не відставати, на ґвалт вчаться прононсу окремих американізмів, - властиво тільки таких, що містять не більше одного складу - бо це є максимум того, що може за один раз поміститися в голові сучасного аґрарно-патріотичного менеджера. Крамниця „Бест" (правильніше - The Best) фірми Серпанок. Ціле щастя, що малі байстрючата з вулиці Наукової вже настільки знають англійську мову, аби розуміти, що тьотя за прилавком такого склепу нічого спільного з бестією не має. За Поляків мались-мо бестію, за Сталіна - „Приму" (значить - „перший сорт"), за Хрущова часом говорили „вищак", а за Незалежно-Непритомного маємо знову „бест". Мова живе, вирує, змінюється, паскудиться, гниє… і щезає.
Можна писати цілі романи „українською" мовою, не вживаючи українських слів, окрім службових. Пустопорожня зарозумілість учорашнього гнояки (знову-ж не образа, лиш термін з царини зоології), - який нині себе гордо іменує трейдером (гуртовиком, перекупником) або риелтером (майновиком від нерухомо-
