безглуздям, з огляду на контекст: подайте мені вагу (!). Подібний казус: в ориґіналі чуємо "you have won, Nazarene" (ти переміг), а в побіжному перекладі - „ти не переміг, Назарею" - кінофільм „Омен III", 1+1, 24го листопада 2000го року. То як, панове force majeureи (заводіяки, заведії, пхаюча сила, всесильні обставини) - „Банк ідей", УТ2 - розуміємось на чужих мовах, чи на халяву гроші гребемо, порскаючи піною публіці в очі? „Кваліфікацію" наших струйових перекладачів зауважити не важко: „чому вони просто його не знешкодять" („Нікіта") - це коли мова йде якраз про те, щоб не вбивати (знешкоджувати) власного аґента, а лиш обезвладнити; мудрагель-перекладач, очевидно, користувався ро́сийським перекладом обезвредить, а до ориґіналу (render harmless - зробити нешкідливим) не заглянув. Чи, може, для „загальноприйнятого" рівня добросовісности перекладу слова нешкідливий і знешкоджений є синонімами? Очевидно, логіка контексту мало обходить перекладача-халтурника. Глядач-же змушений проковтнути нісенітницю. Ще один приклад з того-ж таки фільму: „це найменше, що я можу для тебе зробити" - йдеться про легку смерть. То як - найменше, найбільше, чи „принаймні це я можу для тебе зробити"? Мене не обходить, що ро́сийський переклад, до якого заглядають „українізатори" - теж халтура. Мене дивує иньше - як можна отримувати зарплату за очевидний абсурд; яким чином нормально розвинутий мозок дозволяє собі перекласти англійський вираз "at least" (принаймні, щонайбільше, „по меньшей мере", „самое большее, что я могу для тебя сделать") таким самим чином, як "the least" (наименьшее, „самое меньшее, что я могу"…). І до якої міри можна собі дозволити не вникати в те, що плеще твій язик. Скажімо, Москаль робить переклад англомовного фільму (коли не помиляюсь, „Ренеґат"): „парень сказал - парень сделал". Інтеро-„Украинец", замість заглянути до ориґіналу (оскільки „художній рівень" перекладу очевидний), скоропально мавпує неоковирність, і вже тепер українському глядачеві в'януть вуха від абсолютно дикої фрази „хлопець сказав - хлопець зробив", огидність якої лише зросла від заміни ро́сийського „парень" українським „хлопець". А можна-ж було за ті самі гроші вжити стандартне „сказано-зроблено"… чи не можна було? Халтура часом буває дивоглядною. Наприклад, морських свинок (guinea pigs) можуть обізвати „ґвінейськими свинями" - уявляєте, яке щастя, що ваш син чи внук не береться плекати таких „свинок" у папендекльовій коробці? (З кінострічки „Смертельне захоплення", „Новий канал", 18го січня 2002го року: „мы хо-
