чальному провідникові, не часто виникала потреба брати до рук бінокля. Але-ж потрібно зважати і на деякі стереотипи. Не великий гріх, якби подати історичну правду в такий спосіб, аби командир УПА не нагадував совєтського партизана на всі сто відсотків. Задля самої назви кінофільму теж варто було-би потрудитися більше. „Ґенерал нескореної армії", „Ґенерал Опору", від біди - „Міф", „Шухевич", звучало-би виразніше. Суворий лаконізм у назві („Нескорений") є добрим в тім випадку, коли він не нагадує французьких комедій на зразок „Щасливчик", „Роззява", чи „Поліцай". Де-ж ті наші професіонали, чи перестануть, нарешті, гнати ґапу?!
КОМУНЯЦЬКЕ РЕТРО
Хвалити окремі радіовисилання не буду - є декілька, які очевидним способом заслуговують на повну підтримку та щиру вдячність хоча-б за те, що вони є: „Історичний календар", „Слово", „Родина", „Шануймося", „Тиждень" (в минулому), „Забуті імена", висилання Романа Коваля „Отамани гайдамацького краю" про Холодний Яр, ще й иньші. Та Національне радіо, нехотячи, успішно виконує ще й другу функцію: змушує збагнути міру безголов'я офіціозних потуг в національному інформаційному просторі. Тут є дві лінії. Перша лінія - стовідсоткове використання досвіду комуністичної когорти укладачів інформаційних програм. Не потрібно думати, що комунівська заспокійлива пропаґанда надоїв та ґрандіозности успіхів радянського будівництва в промисловості і сільському господарстві не була високопрофесійною. Нині цим займається „Інформаційний випуск Національного радіо". Останньо пошесть оспівування перекинулася і на Львівське радіо. Оспівують, як загальні „успіхи", так і Перших Осіб Держави поіменно. Оспівують зі знанням справи, вишуканою літературною мовою, багатством художніх засобів. Досить є уважно переслухати центральні та місцеві випуски новин, щоб зрозуміти, що Україна вже давно взялась наново за будівництво світлого комуністичного майбутнього. На чолі з парторгом Південьмашу. Без усяких-там псевдокомуністів симоненків чи псевдосоціялістів морозів. І незважаючи на позірність „ринку".
В попередніх комуно-большевицьких експериментах здоровий глузд нинішньої епохи мав-би критикувати зовсім не саме
