ПРИДВОРНІ МЕНЕСТРЕЛІ
Друга лінія у державній пропаґанді - заложення інституту офіційних співців. З'явилася, зокрема, мода класти на ноти політичні виступи державних мужів. Феміль Мустафаєв у висиланні „Шануймося друзі" заспівав оперну арію (яку чомусь назвали „піснею") під назвою „Величаві Карпати" приблизно такого змісту:
„Ми в серці Eвропи
і тому:
негаразди пройдуть,
буде спокій у нас -
від кордону на сході
аж до сивих Карпат".
В иньшій кантаті співається про те, як добре, що „Україна невтомна", що
Буде в нас добро, буде здоров'я
будуть засіки хлібом повні,
те, що заслужим, будемо мати,
треба лиш вірно любити… -
якось я не чітко учув, кого саме любити, але маю певність, що коли любитиму Президента, — не помилюся.
Пісня „Україна":
За вільно обраний майбутній шлях,
Свій герб…,
Майбутнього тобі, моя країно -
хороші слова Олександра Ведмедєва, як у цій, так і в подібних кантатах, лиш не надаються ні для нашого часу, ні взагалі для нормальної держави, яка давно уже забула дивуватися з власного гербу і щодо „майбутнього" свого ніколи не сумнівалася. А ось у такій державі, яку власний Посадник провадить прямою дорогою у Нове Московське Рабство, - то ці слова вже зовсім звучать святотатством.
Якось у березні 2001го року почув-єм уривок урочистого концерту. Коли молодичка в українському строї (Катя Бужинська) заспівала, звертаючись до України, як-то є добре, що та
</poem>
В світі незалежність здобула.
Колись була ти меншою сестрою,
Але тепер ти рівна всім сама -
</poem>
