ними інституціями, в тім числі ANSI, таблицях українські букви „и" та „ї" передаються латинськими значками „y", „i" та „yi" відповідно (коли поминути букви з діякритичними значками, котрих Ви так легко не стандартній латинській ASCII - клявіятурі не наберете). Тим часом, 19го квітня 1996 року „Українська комісія з питань…" позбавила столицю „Незалежної", історичний центр і Джерело Випорску східно-европейської культури, гордість східно-, центрально- і південно-арійського слов'янства, історичну Метрополію руських і приєднаних Чудь, Мер, і іже з ними територій, столицю Першої-і-Останньої Добровільно-без'ядерної, престол Каганату - го́род КИЇВ половини його історичної гідности, втявши один склад від його і без того не особливо довгого імені. Обрізання відбулося з метою зрощення звуків „и" та „ї" в один повний склад, „К'їф" (Kyiv), що, звісно, ближче до ірансько-санскритських коренів праукраїнської мови, та надто вже незручне для вимови. Кожен, навіть напівграмотний, але народжений на Англійських островах, - коли вже так не хочеться рівнятись на континент, - скаже вам, що українське Київ по-англійськи незле вимовляється, коли його писати так: KEYIV. Француз вимовить Кеїв - при бажанні можна внести невеличку поправку на папері у вигляді Kéyiv (хоч ми і домовлялися уникати діякритичних знаків). Таким чином, мінімум пів-Eвропи вже вимовляло-би правильно - спонтанно, без особливих труднощів. А разом половиною Eвропи - іще половина світу, якщо згадати про Колонії (ЗДА по-нашому, США по-совєтськи, Колонії по-англійськи), та ще додати африканську франкофонію… Пощо було витинати саму середину імені? Задля сліпого дотримання самими-ж надуманих правил? Тепер навіть уроджений Українець не вимовить назви своєї столиці, не те що чужак. Правопис власних назв повинен вибиратись не з огляду на правила транслітерації, а з иньших, більш обґрунтованих мотивів - і тільки після того закріплюватися. Чому мене позбавили всіх моїх родичів по батьковій лінії, родичів, котрі віками писалися Maciuk, переробивши моє прізвище, вже за Вільної України, але без моєї на те згоди, на Матсюка (Matsyuk) (гляди закордонний паспорт)? Це поважане, нове для мене, прізвище, є обтяжене, на жаль, тією ґрунтовною хибою, що не має до мене і до моїх пращурів анінайменшого відношення! Повертаючись до імені столиці нашої Батьківщини, хочу зауважити, що навіть такі любителі укорочувати голосівки (серед слов'ян), як Чехи, пишуть Kyjov (це містечко у Моравії, поблизу Austerlitzа), а не „Kyov". Ну, але ми наймудріші…
