Топонімія. Хай чи гніваються, чи ні, але вживання таких назв міст, як, скажімо, „Жешув", я теж відношу до вияву второстепенної назадкуватости, а не відношу до симптомів непереборного прагнення поміжна́родньої „злагоди". У 1885му році професор Володимир Антонович написав статтю з нагоди повісти Г. Сєнкевича „Вогнем і мечем" (гляди переклад у „Літ.-наук. бібліотеці НТШ", число 86). То́му 115ть років українські патріоти, разом з цілим „проґресивним людством", щиро вірили, що різні народи вдасться замирити поміж собою не на підставі балянсу грубої сили, а виходячи з певних ідеалів справедливости у взаємних стосунках, на ґрунті твердих міжнародніх правил (тепер ми знаємо, що вони помилялися, разом з цілим „проґресивним людством"). В отій-то статті стверджується принцип, що вимовляти й писати географічні імена (топоніми, гідроніми, иньші) слід так, „як їх виговорюють і пишуть туземці". Не підлягає сумніву, що Антонович уважав туземцями Ряшева - Українців, бо, скажімо, його учень Грушевський чертив мапу компактного розселення корінного українського етносу аж попри Краків. Я не ставлю перед Поляками питання так, щоби зсувати границі, або перейменовувати Жешув. Я пропоную розважити справу писання подібних імен в спосіб, немислимий для демократів проминулого століття - пропоную викинути на смітник всілякі „об'єктивні" міркування. Кожен нарід не тільки історично називав по-своєму різні місцевості, де він на довше, чи на коротше затримувався, але і поперекручував на свій лад чужинецькі назви - бо не пілягає ортоґрафія однієї мови - правилам иньшої мови. Ось далеко не повний перелік прикладів (лиш ті, що першими спали на думку): Montenegro (Чорногорія), La Bas Pays (Нідерлянди), Napoli (він-же Naples, він-же Неаполь), München (Munich), Roma (Rome, Рим), Firenze (вона-ж Фльоренція), Paris (Париж), Warszawa (Warsaw), Slavkov (Austerlitz)… Я-б не радив, наче Дон Кіхот, воювати за те, аби Москалі у своїх виданнях писали „Львив", а Поляки - „Lwiw" (хоч воно і злагодило-б віковічні непорозуміння). Чи прийме Поляк, що Львів є українським містом - залежить од сили української волі, рівня економіки та готовности українського війська, а не від того, яким чином Поляк вимовлятиме назву нашого міста. Щось подібного можна стверджувати і про Перемишль - колиску галицької цивілізації, першу столицю Князівства і осередок греко-католицької дієцезії - щось на зразок нині поділеного Єрусалиму; або про Холм - столицю Королівства, місто, де знаходиться гріб короля Данила. Теж я не ставив-би питання так, щоб писати
