рядження поступає машина" (вам надається автомобіль); „а можна забрати свої журнали?" (чи можна…) - обидва приклади з освітньої (!) програми „Недільна школа розваг"; „я дуже поважаю цукровий буряк" (ціню) - навряд чи буряк вартий аж такої відданої поваги, як, скажімо, ваш батько чи хороший учитель - 1ша програма радіо, грудень 1998го року; підприємство з непреривним циклом виробництва (неперервним); топливно-енерґетичний комплекс (паливно…) - дві „перлини" з „Новин" радіо 14го квітня 1999го року; він зрозумів, що третій лишній (зайвий) - пісня „Грім серед ясного неба", радіо, 9го червня 2001го року; народ бавився на повну котушку (розперезався) - „Високий замок"; „без питань" („нема мови"); дякуючи (такому-то) (завдяки…) - „Телеманія"; сервірувати „нічний телестіл" (накрити) - з однойменного висилання; „ми збиралися опублікувати" (вибиралися) - „Поступ", 13го жовтня 1999го р.; „…не збирається захищати воїнів дивізії «Галичина»"; „викрито і ліквідовано (зліквідовано) ще один наркопритон" (кубло, ки́шло, гніздо) - два останні речення з „Поступу", число 10(668), 18го - 24го січня 2001го року; об'ява (оголошення) анонсу (оповістки) ток-шоу (балачки) „Табу" („Зась!"). Зверніть увагу: останній приклад не містить жодного українського слова. В нинішні часи подібні конструкції трапляються дедалі частіше.
САЛОГУБ З УНІВЕРСИТЕТОМ
Одного разу, не в силі стримати роздратування, я розвоювався проти дівчат, які продавали студентам пончики перед фасадом інститутської їдальні. Дівчата, налякавшись, сприйняли мої зауваження, як належне. Через день-два, на тому самому місці, я зустрів тих-же дівчат в товаристві їх начальниці у білому халаті. На значках з ціною, красувалися, ясна річ, ті самі пончики (пампухи, пампушки). На моє коротке іронічне, але стримане, зауваження начальниця в білому халаті, яку я необачно відірвав від перечитування і перевірки цінника (може, навіть, price-listа), дала зрозуміти, що сприймає мене за напівхворого дивака. Я, дійсно, подивляю „інтеліґентність", відповідальність, українське сумління керівного пана від господарки у ВИЩОМУ навчальному закладі, котрому абсолютно байдужі подібні „дрібниці", і котрий наймає до служби таких працівників, які можуть собі дозволити вийти на люди з пончиками. Чи його дружина удома теж смажить пончики? Перефразовуючи за деякими українськими політичними діячами
