на Бога, яка супроводжується зневірою у словотворчих можливостях української мови - зневірою, що граничить з якоюсь незрозумілою підозрілістю у стосунку до будь-яких пропозицій з боку рідної мови. Ця лінґвістична підозрілість особливо характерна для науковців від наук точних. Більшість цих добродіїв, в усьому иньшому - щирих патріотів, заражені вузько-професійною зарозумілістю куцої логіки точних наук, вщент позбавлені чуття емоційно-митецької широти і неоднозначности процесів підсвідомо-асоціятивного творення мови. Такий звужений педант вимагає (без найменшої рації), щоб українське слово-термін було або прямою калькою, або щоб воно суто формально відтворювало сенс, закодований у чужомовному першоджерелі. При цьому іще вимагають, щоб український термін не звучав надто незвично для збольшевизованого вуха. Попорпавшись хвилинку-другу у своєму небагатому словниковому запасі, горе-перекладач безпорадно розведе руками перед „неспроможністю" української мови і вчинить один з двох лінґвістичних злочинів: або перепише в українському звучанні ро́сийське слово, або перемалює кириличними літерами чужомовний термін. Тим часом, вимога т. зв. „дослівности", чи „понятійної точности", не має сенсу. Так само, як прості, односкладові слова, за своїм походженням, виражають в першу чергу не логіку, а емоцію звучання, яка узгоджена з емоціями чуттєвого сприйняття відповідного предмету чи дії, - зовсім так само і більш, так-би мовити, „інтелектуально насичені" терміни можуть лише приблизно, з великим ступенем довільности, відповідати логіці стислих понять, у них закладених. А тим паче, логіці заформалізованого словотворення. Швидше такі називники (терміни, як частіше кажуть) мали-б викликати свої, українські, асоціяції, які далеко не мусять співпадати з асоціяціями, що виникають при першому учутті чужомовного терміну українським вухом. Це загальновідомі речі для літературного перекладу. Я стверджую, що і науково-технічний переклад так само повинен ґрунтуватися не на тупій логічній кальці, а на ХУДОЖНЬОМУ СПРИЙНЯТТІ. З тим, що до науково-технічного терміну прикипає певний точний зміст, однозначна сутність, до якої слід звикнути, а не виводити її з логіки побудови слова. Альберт Айнштайн стверджував, що справжній фізик мислить не формулами, а о́бразами. Це саме можна сказати і про справжніх математиків, програмістів… вчених від усіх наук. Всі, хто ТВОРИТЬ (в тім числі, і нові поняття, що вимагають нових назв), - є творцями, себто художниками, мистцями, а не просто спеціялістами від рахунків. Тому нові терміни
