конусом, іменували стіжком (зменшене від стіг), а фокус перед Першими совєтами українські професо́ри казали учням називати дуже романтичним, і водночас точним словом „збіросвіт". І що-ж, виростали з таких учнів знамениті вчені - нічогісінько їм не бракувало.
ВІДСТУПНИЦТВО
Передвоєнні інтеліґенти. Люди вчені, вповні европейські, вповні поступові, зате скромні. І на одміну од нинішніх - розумом та серцем вільні. Нинішні „інтеліґенти", що звуть себе „елітою", геть забувши про перший з головних гріхів - гординю - відкривають наново Америку, вдають поліглотів і пропаґують „проґрес", який мав-би полягати у відмові від українського наукового спадку. Принаймні у відмові від перед-совєтського українського розвитку. Позбудемось дивакуватого світогляду предків! Позбудемось „баласту" міжвоєнної українізації, яка „гальмує" проникнення до европейської стайні. Саме до стайні, бо далі, на поріг европейських палат, Інтер нас однаково не пустить - а Інтерові ми, ох як послушні! Не хочемо чути про іранські пов'язання! Бо то Азія - дарма, що колиска опісля-трипільських цивілізацій. Що нам до етики Заратустри, до воскресіння Мітри, нащо нам світло Дажбога - учімось наново орійської моралі з европейських блискотних обкладинок! Геть праукраїнські мовні традиції, геть санскритське мовне коріння, - хай живе спотворена европейськими варварами латинь! На смітник правопис Голоскевича, словники Уманця, Грінченка, Кримського, Ізюмова, технологічні, спортивні, військові, передвоєнні спеціяльні термінологічні словники! В ім'я-ж чо́го була вкладена предками праця? В ім'я чо́го творили Грушевський і Франко, яких ми шануємо у ґраніті пам'ятників, - і десятки менш славетних, але не менш самовідданих українських передвоєнних „каменярів"? Чи не цього завжди прагнув Інтер - змарнувати які-б то не були наукові здобутки Українця, а якщо не можна змарнувати - відібрати! Мені теж імпонує Eвропа. Я признаю Eвропу. А от Eвропа признає лише гордих і гідних. Eвропа збудована націями, які зневажають підлабузництво. Лицарська доблесть і ганзейська заповзятливість якось не в'яжуться з похіттю пожадливої запопадливости українського „інтеліґента" (нині переважно підпитого) перед европейською „гуманітарною" милостинею. Eвропа при-
