бліканців.“ Перший раз такі слова почув‑єм від Надії Кашпіровської в „інформаційному випуску“ державного („національного“) радіо 11го грудня 2000го року, і того самого дня — чоловічим голосом від приватного радіоканалу „Ера“. У нас „Ера“ керує „національним“, чи, навпаки, — краде від „національного“?
Не тільки телевізійні та радіо-програми беруть за першоджерело ро́сийські тексти. В „публіцистичному висиланні“ на релігійні теми „Чітко і ясно“ числа 17го березня 2001го року каналом УТ2 цитувалися слова з пророцтва Єзикиїла: „вода спочатку сягає щеколоток“. В українському, церковною владою дозволеному, перекладі „Святого письма“ (United Bible Soc., 1991) читаємо в 47му пророцтві, речення 3тє: „води було по кісточки.“
Коли вже мова про халтуру, — то прошу. Як повинен читач розуміти наступну інформацію (вважається, що газета існує для того, аби її читали, а не лиш для того, щоби виплачувати гонорари та й пускати назад під ніж): „усвідомлюючи очевидність та досконалість факту існування борделів, японський уряд не поспішає погоджуватись, і т. д“. Пан Шейла, який підписався під наведеною цитатою („Поступ“, число 202(646), сторінка 5), боюсь, намагався перекласти ро́сийське „доказуемость“, а літредакторові забракло словникового запасу десь так за шосту-сьому кляси неповної середньої школи. То я допоможу: „доказовість, доведеність, доконаність“. На тій‑же нещасливій сторінці пан Гулевич стверджує, що „німецькі екстремісти, яких звинувачували у підпалі синагоги, нині позбавилися від цього дошкульного звинувачення на свою адресу, хоча це і не забрало їм інших клопотів на офіційне виживання“. Що тут є дійсно дошкульного — то це стиль пана Гулевича. Ро́сийською мовою, звичайно, всі прийменники та правила керування звучали‑б прекрасно: „нынче избавились от этого чувствительного обвинения на свой адрес, хотя это и не убавило им других хлопот по официальному выживанию“. Літредактор повинен‑був ось як виправити: „позбулись цього дошкульного закиду під свою адресу, хоча це й не забрало від них (не применшило) иньших клопотів щодо офіційного виживання“. Є ріжниця?
Трапляються приклади „українізації“, схожі на саботаж у стосунку до художньо-професійного рівня тієї чи иньшої програми-вистави на телевізії. Кому в нормальному житті у виграшній ситуації спаде на думку вигукнути „Забава!“? Засновники дурисвітської лотереї-вистави винайшли гарну назву для самого дійства — але далі їх уява безсило скотилася жолобом профанації. При виграшній комбінації (яка англійською мовою звучить play, сиріч
